Денис Милушкін

Книжка Карен Візнер «Живий текст. Як створювати глибоку та правдоподібну прозу»

Книжка Карен Візнер «Живий текст. Як створювати глибоку та правдоподібну прозу»

Карен Візнер (Karen S. Wiesner) — американська письменниця, яка пише детективи, трилери, любовні та пригодницькі романи, фентезі та наукову фантастику, а також книжки для дітей. За 19 років вона опублікувала понад 120 робіт.

У книзі «Живий текст. Як створювати глибоку та правдоподібну прозу» (оригінальна назва Bring Your Fiction to Life. Crafting Three-Dimensional Stories with Depth and Complexity) Карен Візнер пропонує методику з написання яскравих та глибоких художніх творів, які запам’ятовуються. Вона розповідає, як створювати цікаві сюжети, детально пропрацьовані сцени та реалістичних персонажів.

За словами Карен Візнер, художній твір буде живим та яскравим, якщо матиме три виміри: довжину (сюжетну лінію), ширину (композицію тексту) і глибину (багатство образів, сюжетних ходів, метафор та художніх прийомів). Довжина і ширина є майже в кожному творі, з ними справляються навіть письменники-початківці. А з глибиною все набагато складніше.

Тривимірний твір завжди повинен містити такі три складники, які й роблять його яскравим і багатогранним:

  1. Тривимірні герої, сюжет та антураж.
  2. Ретельно прописані тривимірні епізоди.
  3. Багатопланова розповідь.

Карен Візнер запевняє: якщо у вашому творі герої, сюжет, антураж і всі сцени будуть дійсно тривимірними, створений вами світ здаватиметься читачу не менш реальним, ніж той, у якому ми живемо.

Книжка складається з семи розділів та двох додатків із робочими матеріалами.

В перших трьох розділах Карен Візнер розповідає про основні компоненти будь-якої історії: героїв, сюжет та антураж. Під антуражем мається на увазі матеріальний світ художнього твору. Четвертий розділ присвячений тривимірним епізодам і особливостям ввідних, кінцевих і проміжних сцен.

Найцікавішими для мене були п'ятий та шостий розділи цієї книжки.

У п’ятому розділі Карен Візнер розповідає про те, як писати анотації до художнього твору. Вона ділиться прийомами та методами, які стануть у пригоді під час написання анотацій, а також наводить багато прикладів анотацій популярних книжок. Написати хорошу анотацію так само складно, як і написати хороше оповідання. Карен Візнер зізнається, що ніколи не починає роботу над новим твором, не написавши до нього анотації. Вона пише її одразу, як тільки у голові з’являється новий сюжет.

Також у п’ятому розділі Карен Візнер розповідає про те, як оцінити якість власного рукопису або чернетки. Завершується розділ робочими таблицями, які допоможуть знайти слабкі місця у рукописі та розпізнати недостатньо ретельно прописані епізоди.

У шостому розділі Карен Візнер розповідає про етапи та фази письменницької роботи і про те, як знайти алгоритм, який дозволить створювати складні, яскраві та багатопланові тексти. З цього розділу можна дізнатись, як сама Карен Візнер працює над рукописами.

Одна з важливих порад цього розділу: в ідеалі роботу над твором потрібно починати тільки після того, як сформується сюжет, оформляться образи героїв і стане зрозумілим місце дії. Карен Візнер вказує, що завжди повністю пропрацьовує сюжет, перш ніж братися за першу чернетку.

Алгоритм роботи над рукописом, яким користується Карен Візнер, складається з одинадцяти етапів:

  1. Мозковий штурм.
  2. Збір матеріалу.
  3. Планування.
  4. Пауза.
  5. Перший варіант тексту.
  6. Пауза.
  7. Редагування.
  8. Пауза.
  9. Завершальна версія тексту.
  10. Пауза.
  11. Остання вичитка і правка.

За словами Карен Візнер, вона завжди працює над кількома книжками одночасно. Взявшись за роботу, вона пише по два епізоди в день і сидить над рукописом, поки не виконає заплановану норму. І робить паузу на кілька місяців між етапами кожної книжки.

Ще одна важлива порада з цього розділу: під час роботи над чернеткою в жодному разі не повертатися до початку і не редагувати текст. Писати та редагувати — це дуже різні процеси, і пошук досконалості може надовго загальмувати всю роботу.

В шостий розділ Карен Візнер включила план перших чотирьох розділів свого роману «Незнайомка». З цих фрагментів можна дізнатися, які деталі вона зазвичай включає в робочі нариси.

«Живий текст» — цікавий посібник з літературної майстерності, який буде корисним як авторам-початківцям, так і авторам, які вже публікуються. На українську ця книжка, на жаль, не перекладена. В оригіналі (тільки паперова версія) її можна знайти на Amazon.

прочитане, письменництво

← Попередня публікація
Роман Бенджаміна Стівенсона «Усі в цьому поїзді — підозрювані»

Наступна публікація →
Фільм жахів «Темна половина»