Денис Милушкін

Роман Дешилла Гемметта «Мальтійський сокіл»

«Мальтійський сокіл» — детективний роман американського письменника Дешилла Гемметта, одного із засновників жанру «нуар». Саме після публікації «Мальтійського сокола» до Дешилла Гемметта прийшло справжнє визнання як майстра детективної прози.

Про сюжет. В офісі приватного детектива Семюела Спейда з’являється міс Вандерлі, яка просить визволити її юну сестру з лабетів одного небезпечного типа. Спейд і його компаньйон беруться за цю справу. Незабаром після цього стається вбивство, у якому поліція підозрює Спейда. В ході розслідування Спейд з’ясовує, що ця історія пов’язана з «мальтійським соколом» — коштовною статуеткою з великим історичним минулим. Дехто прагне заволодіти нею за будь-яку ціну.

Дешилл Гемметт деякий час працював приватним детективом в агентстві Пінкертона в Сан-Франциско, тому чудово знав усі нюанси роботи приватного детектива. Багатьох своїх персонажів він створював на основі спостережень за реальними людьми, з якими стикався у роботі. Проте головний герой «Мальтійського сокола», хоч Гемметт і дав йому власне ім’я (повне ім’я письменника Семюел Дешилл Гемметт) реального прототипа не мав.

Семюел Спейд навряд чи може викликати симпатію у читача. Зовні він схожий на ведмедя, а коли усміхається, демонструє «вовчі ікла». Він спить із дружиною компаньйона і постійно принижує її. У своїй роботі Спейд не демонструє надзвичайних розумових здібностей і частенько опиняється у глухому куті. Поліція недолюблює Спейда, тому детективові доводиться протистояти як злочинному світу, так і представникам влади.

Семюел Спейд розслідує вбивство свого компаньйона, проте його цікавить не справедливість, не покарання убивці — йому потрібні гроші. Він навіть не сильно засмутився через смерть Арчера. Його більше хвилювало, що злочинці можуть втекти й це може кинути тінь на його репутацію як детектива.

Розповідь ведеться від третьої особи. В романі немає опису думок чи почуттів жодного з персонажів, тільки те, що вони говорять, роблять і як виглядають. Події розгортаються динамічно і тримають читача в напрузі. В романі панує гнітюча атмосфера жорстокості, насильства і жаги до наживи.

Чудовий роман, який я із задоволенням перечитав вдруге. Справжня класика жанру. Проте на фоні сучасного гостросюжетного чтива та кіно цей роман може здатися дещо пріснуватим.

прочитане, Дешилл Гемметт

← Попередня публікація
Роман Оксани Сайко «Кав’ярня на розі»

Наступна публікація →
Роман Жанни Слоньовської «Дім з вітражем»