Роман Оксани Сайко «Кав’ярня на розі»
Головна героїня цього твору — молода дівчина Лідка, яка готується вступати до університету і працює кельнеркою в кав’ярні свого дядька Романа. Одного дня в кав’ярню завітав дивакуватий колекціонер забутих книжок, і ця несподівана зустріч змінила життя як Лідки, так і самого колекціонера.
Це історія про те, що ніколи не варто погоджуватися виконувати чужі мрії і йти всупереч собі. Про те, що не варто змушувати себе робити те, чого насправді ніколи не полюбиш.
Історія дещо наївна, з простодушно-довірливою героїнею й неодмінним хепі-ендом майже для всіх другорядних персонажів. Від цього історія здається трохи казковою, хоч ніяких чудес тут немає. Але історія цікава, з несподіваним розвитком подій наприкінці. Історія з присмаком кави й дощу.
Після прочитання цієї повісті може скластися враження незавершеності, особливо завдяки недоведеній до кінця сюжетній лінії з хлопцем із курсів математики. Але, на мою думку, усі важливі події, які призвели до змін у житті персонажів, показані, а все, що може буди далі — то вже інша історія.
Ще я б зауважив, що в цієї книжки дуже красива обкладинка з картиною Сергія Цемрюка.