Є такий американський письменник — Раян Голідей (Ryan Holiday), автор бізнес-літератури, маркетолог і підприємець. Доволі успішний. Його перша книжка про роль блогів у журналістиці свого часу потрапила до списку бестселерів Wall Street Journal.
Кілька днів тому мені трапилася стаття на його персональному сайті, яка називається «Отже, ти хочеш бути письменником? Це помилка №1» (оригінальна назва — So You Want To Be A Writer? That’s Mistake #1). Ця назва мені здалася дивною. Тож погляньмо, що автор має на увазі й чому це може бути помилкою — хотіти стати письменником.
Отже, в цій статті Раян Голідей наводить цитату Шопенгауера, який стверджував, що є два типи письменників: ті, хто пише, тому що мають що сказати, і ті, хто пише заради самого письменства.
Далі Голідей робить таке припущення: якщо ви молодий і хочете бути письменником, ймовірно, ви належите до другої групи. А що радять письменникам-початківцям? Писати щодня. Писати багато. Писати, писати й ще раз писати. І цю пораду Голідей вважає безглуздою. Він радить замість цього відкласти на деякий час спроби писати й зайнятись чимось цікавим. Іншими словами, отримати якийсь життєвий досвід.
Голідей наводить приклад себе. Перед тим як написати першу книжку, він працював у сфері маркетингу в різних компаніях, набув різного досвіду й тепер має що сказати. Він також вказує, що хороша художня проза йде від тих, хто має багато досвіду, і цього не навчиш.
Звучить ніби логічно, так? Але до чого тут бажання стати письменником? З якого дива воно є помилковим? Воно в будь-якому разі має бути спочатку, інакше який в цьому сенс? Ким іще має прагнути стати людина, якщо її цікавить саме письменництво? Сантехніком? Кондитером? Водієм тролейбуса?
Без бажання стати письменником що дасть людині багатий життєвий досвід? Людина проживе цікаве життя. Мільйони людей живуть цікавим життям, але хіба вони стають письменниками завдяки цьому? Ні. Цим людям є що розказати, але їм це не потрібно. Вони знаходять задоволення в інших заняттях, не в письменництві.
Раян Голідей пише нон-фікшн, нехудожню літературу. Пише про маркетинг. Тож для нього єдиний спосіб написати книжку — зібрати матеріал. Знайти новий погляд на вже знайомі речі. Знайти нові ідеї. Йому потрібні факти.
Якщо ж ми говоримо про художню літературу, а це значно більший пласт, ніж нон-фікшн, для автора унікальний життєвий досвід може стати в пригоді, але він не є абсолютно необхідним. Письменники, які пишуть художню прозу, розповідають в першу чергу цікаві історії, і вони ці історії вигадують.
За прикладами далеко ходити не треба. Візьмемо Джоан Роулінг. Який в неї був життєвий досвід до того, як вона видала свій перший роман про Гаррі Поттера? Вона займалася звичайною офісною роботою — працювала секретаркою. І це не завадило їй вигадати цікаву історію. І вона писала «в стіл» кілька років до того, тобто займалася тим, що Раян Голідей вважає марнуванням часу.
Стівену Кінгу було 26 років, коли видавництво купило права на публікацію роману «Керрі». Що встиг цікавого зробити Кінг до цього моменту? Закінчив школу, закінчив університет і почав викладати в Хемденській академії. Нічого надзвичайного. Але у нього було бажання стати письменником, і він не вважав це помилкою. Він писав щодня:
Я ніколи не припиняв писати. Дещо з написаного було непевним і нецікавим, але принаймні воно було. Я ховав ці нещасні безбарвні аркуші в нижній шухляді свого столу і переходив до наступного проєкту.
Агата Крісті написала свій перший роман «Таємнича пригода в Стайлзі», коли їй було 26 років. До цього вона встигла попрацювати медсестрою в госпіталі та фармацевтом в аптеці. Але письменницею вона стала не завдяки цій роботі. Вона захотіла довести собі та іншим, що здатна написати історію, гідну публікації. І їй це вдалося.
Тож чи є помилкою бажання бути письменником? Ні. Життєвий досвід потрібен, але будь-який розумний письменник-початківець вчиться ще й на творах своїх колег — визнаних майстрів. І користі від такого навчання може бути не менше, ніж від цікавого життєвого досвіду.
«Хороші художники копіюють, великі художники крадуть» — такий вислів приписують Пабло Пікассо. Всі великі майстри вчаться у попередників. Беруть ідеї та прийоми не стільки з власного цікавого життя, скільки з творчості колег.
Після прочитання статті Голідея склалося враження, що він чомусь ототожнив бажання стати письменником із навчанням письменства. А саме навчання творчій майстерності в його уяві зводиться лише до граматики та правопису.
Він радить замість того, аби вчитись письменництва, піти зробити щось цікаве, аби було про що розповісти, і стверджує, що потім, коли на руках буде чудова ідея, вже якось вдасться з неї щось зліпити. Майстерність так чи інакше зʼявиться. І це звучить доволі дивно. Це все одно, що сказати людині, яка хоче стати рок-музикантом: нащо тобі вчитись грати на гітарі? Нащо бренькати щодня? Кидай ці дурниці й сховай гітару подалі. Краще спочатку знайди справжній хіт, пісню, яка принесе тобі славу. Потім вже якось навчишся її виконувати.
Раян Голідей на основі власного досвіду написання книжок, а його досвід обмежений виключно нехудожньою літературою, робить загальні висновки про літературну творчість. І він, здається, не уявляє, що цікаву історію можна вигадати, а не взяти із життя.
Гуру маркетингу дав статті заголовок, якій чіпляє, привертає увагу читача. Але мова у статті йде не зовсім про це. Помилка не в тому, що хтось прагне стати письменником, а в тому, яким шляхом намагається цієї мети досягти. Голідей дає пораду, яка має сенс, але не є обовʼязковою до виконання. Кожен йде своїм шляхом. Тож бажання стати письменником не є помилкою. Воно обовʼязково має бути. Інакше для чого тоді потрібен той життєвий досвід, про який йдеться в статті?
І якщо є бажання стати письменником, це повна маячня — припинити писати, поки сам не зробиш щось цікаве в реальному житті. Людина може бути цікавою і, відповідно, мати що розповісти, не тільки завдяки власному життєвому досвіду, а й завдяки своєму світогляду. А світогляд формується серед іншого завдяки прочитаним книжкам.
Якщо вже слухати чиїсь поради, то краще не від маркетологів, а від людини значно авторитетнішої в цих питаннях:
Якщо хочете бути письменником, понад усе треба робити дві речі: багато читати й багато писати.
— Стівен Кінг, «Про письменство. Мемуари про ремесло»
Тож якщо вас тягне до письменства — пишіть. Обовʼязково пишіть. Адже письмо — це ще й спосіб мислення. Спосіб розібратись в собі. А в кожному з нас, так чи інакше, є цікава історія.