Роман Лі Чайлда «Гість»
«Гість» — четвертий роман з серії про Джека Річера.
Двох жінок було вбито за однакових загадкових обставин. Їхні оголені тіла без ознак насилля були знайдені в їхніх власних оселях, у ваннах, наповнених захисною фарбою армійського зразка. Агенти ФБР вважають, що це справа рук людини розумної та безжалісної, пов’язаної з армією. Підозра падає на Джека Річера, колишнього військового поліцейського, який був знайомий з обома жінками. Річеру доводиться укласти угоду з ФБР і приєднатися до розслідування як радник.
Варто зазначити незвичний спосіб вбивства, який вигадав Лі Чайлд. Розгадати цей ребус героям буде дуже складно. Але мені цей спосіб здався неправдоподібним. Я не впевнений, що такий трюк можна було утнути в реальному житті. А навіть якщо і можна, то із можливостями, які були у вбивці, можна було все обставити витонченіше й простіше. Значно простіше.
Оповідь мені здалася дещо затягнутою. В першій половині роману, після того, як Річера втягнули у розслідування, мало цікавих подій. В другій половині розслідування просувається дещо активніше. З’являються написані від другої особи епізоди з вбивцею, які ближче до завершення роману стають все довшими й довшими. Ці епізоди додають напруги й дають зрозуміти читачу, яким чином були скоєні вбивства, водночас не розкриваючи до певного моменту ім’я вбивці.
Джек Річер в цьому романі якийсь нудний. В першому романі серії він залишав після себе гори трупів і нікому не давав спуску. Тут же він вколошкав лише тільки вбивцю, та і те сталося випадково, а також мимохідь надавав духопеликів двом гангстерам. Що ж стосується розслідування, то здебільшого Річер або нічого не розуміє, або напускає туману.
Одним словом, «Гість» вийшов кращим за «Пастку», але не таким цікавим, як «Поверх смерті».