Роман Чака Поланіка «Бійцівський клуб»
Роман я прочитав вже після того, як подивився знятий по ньому фільм Девіда Фінчера, тому заздалегідь знав, хто такий насправді Тайлер Дарден. Але роман цікавий не стільки цією інтригою, скільки своїм незвичним стилем та темою, яка в ньому підіймається.
Головний герой — типовий «білий комірець», у житті якого окрім мотлоху, яким він захаращує власну квартиру, більше нічого немає. Немає цілі в житті. Він живе у системі цінностей, навʼязаних рекламою, і бігає по колу робота-дім-робота. Він любить свою квартиру і кожну деталь меблів, і після вибуху зізнається собі, що це і було його життя. Він — це його телевізор, його посуд у серванті, його меблі.
Типова картина для нашого зіпсованого споживанням суспільства. Сам змінити своє життя герой не міг, і тоді зʼявився Тайлер Дарден. Він увірвався у його життя потужним ураганом, який зносить усе на своєму шляху. Він розніс його життя на друзки. Але що пропонує Тайлер натомість? Зруйнувати цивілізацію, знищити все і створити новий світ. Світ, який уявляється йому з життям, що відбувається на фоні зруйнованих хмарочосів і покинутих автошляхів. З людьми, які полюють на звірів, молотять зерно, носять одяг зі шкір і живуть простим, примітивним життям. Звісно, варто задуматись над тим, як ми живемо, щось зробити з нашими життями. Але ж не такими радикальними методами, чи не так?
«Бійцівський клуб» написаний в мінімалістичному стилі. Роман складається з коротких абзаців і коротких речень. Деякі фрази час від часу повторюються. Роман читається легко, проте ситуації, через які доводиться пробиратися читачеві, не стануть легкою прогулянкою. Нічого такого, що б шокувало, в цьому романі немає. Просто Поланік примудрився наповнити роман купою не надто приємних моментів, що мені не дуже сподобалось.
«Бійцівський клуб», звичайно, став культовим романом і не прочитати його я не міг. Але читати щось іще у Поланіка навряд чи буду.