Книжка Артура Конан Дойла «Нове Одкровення»
Потойбічний світ існує, у цьому немає сумніву. Питання лише в тому, як далеко від центру міста він розташований і як пізно відкривається.
— Вуді Аллен
В романі Бенджаміна Стівенсона «Усі в моїй родині — вбивці», який я нещодавно прочитав, є згадка про те, що британський письменник Артур Конан Дойл, автор книжок про Шерлока Холмса, вірив у існування фей. Я про це не знав, тож поліз у «Вікіпедію» перевірити, чи це дійсно так.
Виявилося, що це правда. У 1917-1921 роках у британській пресі публікувалися фото, зроблені у маленькому містечку Коттінглі. На цих фото були зображені дві дівчинки, навколо яких танцювали феї. Автори фото стверджували, що фотознімки справжні. Більшість тогочасної публіки лише посміялася з тих тверджень. А Конан Дойл повірив. І не просто повірив — написав книжку «Пришестя фей» (The Coming of the Fairies), яка побачила світ у 1921 році. В ній Конан Дойл намагався довести, що фото справжні, і висував власні теорії стосовно цього феномена.
Чи намагався Конан Дойл ловити фей сачком, як ентомолог — метеликів, казати не буду, не знаю. Але точно знаю, що за багато років після смерті Конан Дойля дівчата з Коттінглі зізналися, що фотографії були монтажем. Історія з феями була названа однією з найталановитіших містифікацій XX століття.
Також виявилося, що «Пришестя фей» було не єдиною дивною книжкою, яку написав Конан Дойл. За кілька років до цього він серйозно зацікавився спіритуалізмом, брав участь у спіритичних сеансах і вивчав літературу на цю тему. На основі зібраної інформації Конан Дойл написав книжку «Нове Одкровення», яка була опублікована у 1918 році.
В цій роботі Конан Дойл стверджує, що спіритуалізм, який він називає Новим Одкровенням, посланий Богом, щоб дати надію людству й принести розраду скорботним. Конан Дойл стверджує, що існує потойбіччя, де життя людини продовжується після смерті. Людство має прийняти Нове Учення, яке ми отримали з того світу, і в результаті релігія, яка називається християнством, має докорінно змінитися.
Звісно, я не міг не ознайомитися з цим неймовірно цікавим одкровенням.
Книжка невеликого обсягу, складається з чотирьох розділів.
Пошуки
Перший розділ називається «Пошуки». В ньому Конан Дойл розповідає про власні пошуки істини.
Конан Дойл зізнається, що після здобуття медичної освіти він, як і більшість молодих лікарів, був переконаним матеріалістом у всьому, що стосується життя людини.
Водночас Конан Дойл залишався ревним теїстом, бо, як він каже, ще ніхто не дав відповідь на питання, яке колись озвучив Наполеон під час Єгипетського походу: «Скажіть-но, панове, хто створив ці зірки?» Відповідь, що Всесвіт був створений «непорушними законами», Конан Дойла не влаштовувала, оскільки вона викликала у нього інше питання: хто ж створив ці закони? Питання, хто створив творця цих законів, у нього, очевидно, не виникало.
Конан Дойл зізнається, що не вірить і ніколи не вірив у людиноподібного Бога, але вірить у якусь Розумну Силу, яка існує по той бік усієї діяльності природи.
Конан Дойл був впевнений, що зі смертю людини зникає свідомість. Як, наприклад, зникає полум'я, коли догоряє свічка. Так він думав до того, як зіткнувся зі спіритичними явищами. Конан Дойл зазначає, що завжди дивився на ці явища як на найбільшу дурість у світі, але в процесі занурення в цю тему його думка поступово змінювалася.
Почалося все з того, що Конан Дойл разом з друзями відвідав кілька спіритичних сеансів. Побачене його не переконало, але тема дуже зацікавила.
В ті часи до рук Конан Дойла потрапила книжка «Спогади судді Едмондса», в якій автор стверджував, що після смерті дружини він продовжував спілкуватися з нею протягом багатьох років.
До того Конан Дойл вважав подібні речі неможливими. Він вірив, що у разі порушень головного мозку людини змінюються і її розумові здібності. Тож яке може бути спілкування, якщо людина вже померла і її мозок не функціонує?
Але той факт, що книжка ця була написана членом Верховного Суду США, людиною високої репутації, змусило Конан Дойла замислитись: хіба можна не довіряти слову такої людини?
Очевидно, вигадки або галюцинації незнайомої людини з іншого кінця світу звучали переконливіше, ніж знання, отримані під час навчання на лікаря. Тож Конан Дойл відкинув здоровий глузд і висунув власне пояснення: у разі смерті людини не дух змінюється, а лише тіло, через яке дух діє і яке слугує йому засобом вираження.
На підтвердження цієї думки Конан Дойл наводить дивну аналогію:
Це все одно, що пошкодити скрипку: вона видасть лише недоладні звуки, але сам музикант, що взяв її до рук, не втратить своїх здібностей бути віртуозом.
Не думаю, щоб Конан Дойл коли-небудь бачив, як невидимі духи грають на скрипках, але, судячи з цього твердження, він не вважав це неможливим.
Отже, Конан Дойл все більше захоплювався спіритизмом і читав усю літературу на цю тему, яку тільки знаходив. І виявив для себе, що спіритизм підтримують такі відомі люди, як Крукс, якого він вважав великим англійським хіміком, опонент Дарвіна Уоллес і видатний астроном Фламмаріон.
Думку таких поважних добродіїв Конан Дойл вже не міг так просто відкинути. Він був впевнений: не можна вважати, що вони так думають, бо у них «прогалина у голові», адже може виявитися, що насправді це у його голові «прогалина».
Конан Дойл почав шукати способи отримати якісь сигнали з потойбіччя. Оскільки сам він не мав потрібних здібностей, йому доводилося відвідувати сеанси різних медіумів.
І ось на одному з таких сеансів із Конан Дойлем через медіума зв'язався дух незнайомої людини — комівояжера, який нещодавно загинув у пожежі. Дух попросив написати листа його рідним і назвав адресу.
Конан Дойл виконав прохання і надіслав листа. Через деякий час лист повернувся із позначкою, що зазначеної адреси не існує.
Конан Дойл засмутився. Інша людина вирішила б, що медіум — шахрай, який просто вигадує ті повідомлення від духів. Але Конан Дойл хотів іншого пояснення. І воно знайшлося!
У той час Конан Дойл познайомився з Альфредом Вілксом Дрейсоном, англійським письменником і астрономом, автором Гіпотези розширення землі (яка пізніше була спростована дослідженнями). І цей добродій все пояснив Конан Дойлу.
Справа була не в тому, що медіум брав ті повідомлення з власної голови. Це справді було повідомлення з потойбіччя, просто Конан Дойлу з того боку трапився ідіот. Якщо людина за життя була тупою як табуретка, такою вона залишається і після переходу в інший світ. Отже, це просто якийсь дурник із потойбіччя зв'язався з Конан Дойлем через медіума і надав неправильну адресу. Дрейсон порадив Конан Дойлу не вступати в контакт із подібними духами. Як відрізнити розумного духа від телепня, Дрейсон чомусь не повідомив.
Конан Дойлу таке пояснення здалося якщо не на 100% точним, то принаймні близьким до істини.
Конан Дойл продовжив знайомство із літературою про спіритизм і поступово дійшов висновку, що свідоцтва на користь цього явища настільки очевидні й безсумнівні, що жодна інша релігійна течія не може з ними порівнятися.
Конан Дойл не вказує, з якої книжки або газетної публікації він взяв наступну інформацію, але наводить її як беззаперечний факт: такий собі Д. Д. Хоум у присутності свідків вистрибнув з вікна, але не впав, а піднявся у повітрі й влетів у інше вікно того ж будинку, розташоване на висоті 20 метрів над землею. Це підтверджували (і навіть готові були засвідчити у суді) два лорди та один капітан. Чи готові були ці добродії надати перелік речовин, які вони вживали того дня, не повідомляється.
Конан Дойл продовжував відвідувати сеанси з медіумами. Іноді на них траплялися дивні речі. Так, на одному з сеансів з'явився дух жінки, яку ніхто з присутніх не знав. Ця панянка повідомила, що вже померла і перебуває в іншому світі, розташованому навколо Землі. Вона також заявила, що знає про інші планети. На Марсі, за її словами, живе раса більш розвинута, ніж ми.
Конан Дойл не відкинув ці повідомлення як безглузді вигадки. Він просто дивувався почутому і продовжував свої пошуки.
Справжнім одкровенням для Конан Дойла стала книжка Мейерса «Особистість людини», де розповідалося про телепатію. Мейерс наводив купу прикладів, які Конан Дойл не міг не визнати за науковий факт.
Тут, зізнається Конан Дойл, ґрунт з-під ніг матеріалізму зсунувся, а старі принципи було зруйновано. Він повірив: якщо розум або думка людини можуть діяти окремо від тіла, то, значить, вони певною мірою є чимось окремим, незалежним від тіла.
Далі Конан Дойл розповідає, як взяв участь у цікавому експерименті із «неспокійним будинком» — випадком полтергейсту. У першу ніч нічого не сталося. У другу ніч всі почули стукіт, який нагадував удари палкою по столу. Учасники експерименту не знайшли цьому пояснення і не могли поручитися, що то не був чийсь жарт.
За кілька років Конан Дойл зустрів одного з мешканців того будинку. Чоловік розповів, що через деякий час після того експерименту в саду відкопали труп дитини, похованої задовго до їхнього візиту.
Чи доводить це, що стук не був чиїмось жартом або не мав іншого природного пояснення? Ні. Але Конан Дойл вважав по-іншому і дійшов висновку, що це дух дитини тарабанив палкою. Конан Дойл навіть вивів свою теорію стосовно подібних випадків: якщо життя переривається несподівано і різко, то у людини ще залишається певний невикористаний запас «життєвості», яка може проявлятися таким чином.
Тож, якщо ваша бабуся померла у солідному віці, не очікуйте, що після смерті вона продовжуватиме тюкати ціпком і лякатиме нових мешканців квартири. Згідно з теорією Конан Дойла, запас її «життєвості» буде повністю вичерпаний.
Отже, Конан Дойл повірив, що потойбічне життя справді існує і медіуми спілкуються з духами померлих людей.
Конан Дойл зізнається, що декого з медіумів, на сеансах яких він був присутній, викрили як шахраїв. Але це ні в чому його не переконало. Конан Дойл встав на захист таких медіумів!
Конан Дойл пише, що не треба бути упередженими до цих добродіїв. Іноді дар підводить їх і вони змушені показувати фокуси, аби публіка не розчарувалася. Але ж це не означає, що в інших випадках вони теж так робили. Це просто така особливість цього дару — він то з'являється, то зникає. А їсти медіумам хочеться завжди. І, на думку Конан Дойла, рішенням у такій ситуації міг би бути гарантований дохід для медіумів, який би не залежав від прояву дару та від успішності сеансів. Тоді у медіумів не буде спокуси когось надурити.
Такою була еволюція думки Конан Дойла у період до початку Першої світової війни. Він переконався, що спіритизм — щось неймовірне, пролом у стіні, яка поєднує два наших світи. Це послання людській расі зі світу загробного, заклик до надії.
Феномен спіритизму Конан Дойл порівнює з телефонним дзвінком, яким нам сигналізують:
Прислухайтесь! Прокиньтесь! Будьте готові! Ось вам подаються знаки. Вони приведуть вас до послання, яке хоче передати вам Господь.
І, на думку Конан Дойла, важливим є сам факт передачі послань з того світу, а не їхній зміст.
Конан Дойл дійшов висновку, що якесь Нове Одкровення готувалося бути переданим людству. І завдяки появі спіритичних сеансів він упевнився, що це явище, ці знання дозволять перетворити релігію на щось дієве. На щось, предметом чого буде не віра, а дійсний досвід та істина.
Одкровення
Другий розділ має назву «Одкровення». В ньому Конан Дойл продовжує розвивати свою думку про існування нового вчення, яке людство отримало через послання з того світу. Розумні духи нам щось передають чи телепні — як ми вже з'ясували, на тому світі є й такі — тут ще треба розбиратися. Але щось нам звідти передають — це точно.
Сигнали з потойбіччя у нашому світі можна приймати за допомогою таких засобів:
- столи, які обертаються;
- бубни, які літають;
- медіум самостійно вловлює сигнали й озвучує їх вголос;
- автоматичне письмо — медіум хапається за перо і, увійшовши у стан трансу, записує повідомлення від духів.
Звідки ми знаємо, що маємо справу не з фокусами, а зі справжніми посланнями? У Конан Дойла є чітка й вичерпна відповідь на це питання: якщо відомості, які надходять, як стверджується, з того світу, супроводжуються ще й різними паранормальними здібностями медіума, тоді «запропонований матеріал» заслуговує на увагу.
Іншими словами, якщо медіум має у своєму арсеналі кілька різних трюків, вірити йому точно можна.
На думку Конан Дойла, усі феномени, від столів, що обертаються, до нерозбірливих белькотань медіумів є елементами одного ланцюжка, однієї системи, і якщо нижній кінець цього ланцюжка був вкладений у руки людства, то тільки для того, аби ми могли знайти свій шлях, наприкінці якого на нас очікує Одкровення.
Проблема в тому, що кожен вірить у що хоче, і неможливо привести всіх до одного знаменника. Тому людству потрібно прийняти загальні положення, правдивість яких гарантується вченням із потойбіччя, і тоді ми зробимо величезний крок до релігійного миру та єдності.
Конан Дойл висловлює впевненість, що після прийняття Учення принципи матеріалізму розсиплються в прах. Також це має докорінно змінити релігію, яка іменується християнством. На думку Конан Дойла, християнство містить елементи, які завжди викликали обурення в будь-якої людини.
Я б сказав, що будь-яка релігія має викликати обурення у розумної людини, але це лише моя особиста думка. Я в сеансах із бубнами, які літають, участі не брав, тож що я можу розуміти.
Конан Дойл пише, що нове вчення підтвердить існування істот значно вищих, яких ми називаємо ангелами, а також існування ієрархії, в якій дух Христа займає особливе місце. Духи, повідомляння від яких вдалося отримати, самі Христа не бачили, але усі впевнені, що він перебуває на якомусь вищому рівні.
Тобто у потойбіччі в цьому сенсі все майже як у нас: ніхто Христа не бачив, але всі про нього теревенять. Також можна дійти висновку, що у потойбіччі на кожному кроці виставлені таблички, де вказано, який дух на якому рівні перебуває. Щось на зразок того, як у нашому світі у лікарні можна знайти табличку, де вказано, який лікар на якому поверсі приймає.
Далі Конан Дойл наводить перелік положень, які християнство має відкинути. Щось відкидати доведеться — таке життя. Речі та явища або пристосовуються, або зникають.
Конан Дойл впевнений, що люди відвертаються від церкви, бо не можуть повірити у такі речі, які їм підсовують під виглядом беззаперечних фактів:
- Ми маємо Бога, якого можна умилостивити жертвоприношеннями.
- Падіння людини. Конан Дойл впевнений, що людство нікуди не падало. Може, колись перечепилося, але рівноваги не втратило.
- Занадто велике значення надається смерті Христа. Не така вже це й рідкість — померти за ідею.
Далі Конан Дойл пропонує подивитися, яке світло проливають на християнство «духовні наставники» з потойбіччя.
Отже, над духами тих, хто помер, є інші духи, які розташовані вище за ієрархією, а над усім цим є Вищий Дух — не Бог, оскільки він нескінченний, а Дух Христа, який є заступником планети Земля.
Хто є заступником Марса, на якому, згідно з інформацією із потойбіччя, також є життя, «духовні наставники» чомусь не повідомляють. Можливо, у них був свій марсіанський Ісус, який тимчасово спускався до них, аби дати приклад ідеального життя на Марсі. В такому випадку можна припустити, що він з'являвся у марсіанській подобі — у вигляді зеленого гуманоїда з великими баньками або у якійсь безтілесній формі. Який саме вигляд мають марсіани, «духовні наставники» також чомусь не повідомили.
Далі Конан Дойл запевняє, що якщо запропонований ним погляд на християнство, який підтримують авторитет і доводи Нового Одкровення з потойбіччя, стане загальноприйнятним, тоді ми отримаємо таку релігію, яка примириться з наукою і зможе об'єднати усі Церкви.
Конан Дойл пише: зі знаннями, отриманими від спіритизму, під час читання Нового Заповіту у нього складається враження, що учення Христа було у багатьох сенсах втрачене ранньохристиянською церквою і не дійшло до нас.
Наприкінці розділу Конан Дойл наводить умови, за яких можна провести успішний сеанс матеріалізації духу померлої людини.
Для цього потрібні:
- чисте гірське повітря;
- медіум, наділений потрібним даром;
- білі одежі;
- хмара;
- окрема кімната (або кабіна, молільня чи щось подібне).
Стосовно інших пунктів нічого сказати не можу, а білі одежі точно знадобляться. Тільки не учасникам сеансу матеріалізації, а санітарам, які приїдуть по цих учасників.
Майбутнє життя
Третій розділ має назву «Майбутнє життя». Це найцікавіший розділ книжки. В ньому Конан Дойл розповідає, що відбувається з людиною після смерті та як усе облаштовано у потойбіччі.
Перехід в інший світ є легким і безболісним, він супроводжується відчуттям миру і спокою. Людина отримує духовне тіло замість фізичного, і це тіло не має хвороб, слабкостей та каліцтв.
Тобто якщо за життя у людини був горб, у духовного тіла він виправиться. Гарна новина для горбаня з Нотр-Даму! І прислів'я «горбатого могила виправить» тепер отримує нове значення.
Одразу після смерті духовне тіло б'є байдики — стоїть або літає поблизу старого тіла.
Померла людина намагається спілкуватися із живими людьми і навіть їх торкається. Конан Дойл запевняє, що голос у померлих та їхні торкання якісь ефірні та не здатні діяти на людські органи, але я не був би таким впевненим. Тому якщо раптом під час поїздки у переповненому трамваї ви відчуєте на своїх сідницях чиюсь руку, не думайте одразу поганого про пасажирів, що стоять поруч. Можливо, це хтось із потойбіччя намагається установити з вами зв'язок.
Після того як душа померлого потрапляє до потойбіччя, її зустрічає якась промениста істота і веде до нового життя. Але перед цим дух має трохи поспати. Як бачимо, фраза «на тому світі виспишся» зовсім не є метафорою.
За словами Конан Дойла, період відпочинку триває від тижня до кількох місяців. І це трохи дивний відпочинок, бо після нього дух прокидається слабким, як дитя. Далі, набравшись сил, дух розпочинає виконання якихось потойбічних обов'язків. Що це за обов'язки, духи чомусь не повідомили.
Гарна новина: пекла не існує. Конан Дойл стверджує, що це поняття вже давно вивітрилося з думок будь-якої розумної людини. Що ж до поганців, то вони таки мають пройти певний етап очищення або спокути, аби піднятися на вищий ступінь розвитку.
Умови життя у потойбіччі дуже приємні. Життя духів сповнене активної діяльності. Конан Дойл запевняє, що духи займаються різними видами мистецтв і у них є музика. На яких саме інструментах грають духи, не вказується, але можна припустити, що вони точно грають на арфах і сурмлять у труби.
У потойбіччі немає потреби у їжі та грошах. Ніхто нічого не жадає. Погана новина: сексу там немає.
Тіло у потойбіччі є точною копією земного тіла, але в найкращому вигляді: юні мужніють, старі молодшають. Усі перебувають у розквіті сил.
Нації усе ще розділені між собою, але мова не є перешкодою для спілкування. Як саме духи спілкуються — за допомогою універсальної потойбічної мови чи у них є перекладачі для земних мов — Конан Дойл не вказує. Очевидно, духи забули повідомити цю деталь під час спіритичних сеансів.
Конан Дойл дійшов висновку, що духи мають у своєму розпорядженні величезні бібліотеки та архіви, або якимось іншим чином знають усе. Тим, хто за життя був телепнем, очевидно, вхід до бібліотек закритий, тому і в потойбіччі ці люди залишаються телепнями.
На тому світі духи одягаються, впевнений Конан Дойл, бо немає причини відмовлятися від скромності та пристойності в нових умовах. На жаль, Конан Дойль не повідомляє подробиць — кожному новоприбулому видається комплект уніформи на все потойбічне життя, чи можна дістати собі нові модні лахи?
Якщо ви сумніваєтеся, що у потойбічному житті можуть бути якісь матеріальні об'єкти — даремно. Вони точно є, але це, очевидно, якісь ефірні версії предметів та речей, до яких люди звикли за життя. Конан Дойл впевнений, що у потойбіччі духи створюють ефірні предмети. Будь-які, навіть алкоголь і тютюн, якщо комусь це потрібно.
Тож якщо у вас в під'їзді накурено, не варто одразу звинувачувати у цьому сусідів. Можливо, це у потойбіччі поруч із вами хтось влаштував перекур, і дим затягло до нашого світу.
І ще одна важлива деталь. Є думка, що ті, хто помер, не одразу це усвідомлюють. Перенесення у потойбіччя схоже на ранок після буйної вечірки: в голові гармидер і не одразу розумієш, де знаходишся. Тому, на думку Конан Дойла, і є таким важливим для людства це Одкровення.
Проблеми та розмежування
Останній розділ має назву «Проблеми та розмежування». У ньому Конан Дойл розповідає про деякі особливості спілкування з духами й дає поради, як це робити.
Конан Дойл пише, що область, яку населяють душі померлих, розташована поруч із нами, настільки близько, що ми постійно відвідуємо її під час сну. Це схоже на уявлення індіанців — ті вірили, що їхня душа подорожує в інші світи під час сну.
Одного разу Конан Дойл сам побував у цій області. Що там було, він не пам'ятає, але стверджує, що після цього візиту він прокинувся із відчуттям, ніби уві сні йому було передане якесь важливе повідомлення, з якого він запам'ятав тільки одне слово: П'яве. Конан Дойл ніколи не чув його раніше. Виявилося, що таку назву має маленька річка в Італії. В той час за 40 кілометрів від неї проходила лінія боїв Першої світової війни. В чому був сенс цього повідомлення, Конан Дойл не зрозумів.
Відповідь знайшлася за шість місяців: в той момент одна зі сторін конфлікту перестала відступати і лінія фронту перемістилася якраз до цієї річки. Конан Дойл дійшов висновку, що хтось із його друзів, який мешкає у потойбіччі, заздалегідь попередив його про цю подію. Для чого — незрозуміло. Але Конан Дойла це не хвилювало. Не важливо, що повідомляють з того світу, головне, що зв'язок працює!
Далі Конан Дойл зазначає, що наш канал зв'язку із тим світом не дуже надійний: він постійно переривається. Тому і виникають непорозуміння. Духи знають, що саме вони нам передають, але не знають, чи отримали ми повідомлення у повному обсязі.
А ще духам, як виявилося, дуже складно повідомляти нам імена, через що їхні повідомлення є туманними й незрозумілими. Часто духи не в змозі назвати навіть власне ім'я, але можуть повідомити якісь подробиці зі свого життя.
Якщо ви думаєте, що це фокусники, тобто медіуми, просто не знають імен померлих родичів тих людей, які приходять до них на сеанс, і тому говорять манівцями, змушуючи їх самих видати потрібну інформацію, ви помиляєтесь. Причина в іншому!
Конан Дойл запевняє, що спілкування з потойбіччям регулює якийсь невідомий нам закон, згідно з яким спілкування між світами не має бути занадто безпосереднім. Це робиться для того, аби наш розум не залишався без роботи. Тому духи у розмові чудернацькими шляхами кружляють навколо предмета замість того, аби сказати все прямо:
Наче якийсь мудрий ангел каже їм: «Не надто пояснюйте цим людям. Хай трохи попрацюють головою. Якщо ви будете робити це за них, то вони, отримуючи лише готове, стануть просто автоматами».
А ще у духів є проблеми з визначенням часу. Якщо їх спитати, коли щось сталося або має статися, вони верзуть якісь нісенітниці й не можуть повідомити нічого путнього. Це стається через те, пояснює Конан Дойл, що земні поняття про час дуже відрізняються від понять у світі духів. Тож не варто чекати, що хтось із потойбіччя слатиме вам привітання із днем народження.
Далі Конан Дойл повідомляє, до яких висновків стосовно спіритичних сеансів він дійшов.
Отже, попри часті випадки обману з боку медіумів, про які прихильники спіритизму жалкують, попри шаленство нездорової фантазії, у спіритизмі є значна здорова суть, нескінченно ближча до позитивних доказів, ніж будь-яка інша відома йому релігія.
Конан Дойл висловлює думку, що тема спіритизму і спілкування зі світом померлих досягла такої точки, коли доведення неправдивості цих тверджень лягає на плечі тих, хто заперечує ці явища.
Далі він пише, що у такого явища, як спіритизм, є два можливих пояснення: або сталася масова епідемія божевілля, яка охопила два покоління і два континенти, або з Божественного Джерела до нас дійшло Нове Одкровення. Конан Дойл, звісно, обрав другий варіант.
На завершення він дає кілька порад тим, хто хоче спробувати вступити у контакт із потойбіччям.
По-перше, варто бути помірним у своїх проханнях. Іншими словами, не варто питати у духів імена, дати чи щось подібне. Від таких питань духам буквально стає погано.
По-друге, майже кожна жінка є медіумом, який поки ще не використовував свої здібності. Конан Дойл радить новачкам спробувати свої сили в автоматичному письмі.
По-третє, якщо ви серйозні, то якось прорветеся, бо, очевидно, хтось докладає аналогічних зусиль з іншого боку.
Конан Дойл підсумовує: Старе Одкровення має велику схожість з нинішнім, але час, зловживання людей і матеріалізм сильно спотворили його і перекрутили, проте в ньому усе ж проглядається все той же загальний задум, той же напрямок думки, тож неможливо поставити під сумнів, що вони походять з одного джерела.
Що я про все це думаю
Початок Першої світової війни кардинально змінив світогляд Конан Дойла. Брат і два племінники письменника пішли на фронт і там загинули. Пізніше від пневмонії помер його старший син. Це стало дуже сильним потрясінням і позначилося на подальшій творчості письменника.
У той час через наслідки тієї ж таки Першої світової в Європі та США різко зростала зацікавленість людей у спіритизмі, тобто у спілкуванні з духами.
Сам Конан Дойл зазначав у своїй праці «Історія спіритуалізму»:
Смерть, що доторкнулася своїм холодним диханням майже до кожної родини, несподівано пробудила інтерес до питань життя після смерті.
Тож не дивно, що і сам Конан Дойл настільки зацікавився цією темою. Дивує, що він у все це вірив. Докази, які він наводить у цій книжці, сміховинні. Очевидно, ідея існування життя після смерті була близькою Конан Дойлу і все, що підтверджувало, як йому здавалося, цю ідею, він сприймав, а інше відкидав.
Усе, що писалося у книжках на цю тему, він сприймав за чисту монету. Особливо, якщо автор користувався повагою у суспільстві за заслуги в якійсь іншій сфері. Серед людей, думці яких довіряв Конан Дойл, майже усі мали якісь звання або титули: лорд, капітан, суддя. Той же Дрейсон, наприклад, був генералом артилерії.
Конан Дойл відкидав навіть очевидні докази, які свідчили проти його ідей. Показовим прикладом є така історія. Деякий час Конан Дойл товаришував із Гаррі Гудіні й вважав, що той наділений надприродними здібностями. Гаррі Гудіні спробував переконати письменника, що це не так. Якось він продемонстрував Конан Дойлу один зі своїх фокусів і пояснив, як усе було зроблено. Пояснив, що це була проста ілюзія, звичайний трюк. Але Конан Дойл відмовився приймати ці пояснення і продовжував вірити у своє.
Багато хто з медіумів, у надприродні здібності яких вірив Конан Дойл, виявилися звичайними фокусниками, шахраями. Наприклад, Конан Дойл вірив в екстрасенсорні здібності Джуліуса та Агнес Занциг, які пізніше зізналися, що їхня діяльність була звичайними трюками. Конан Дойл вірив у екстрасенсорні явища та матеріалізацію духів, які виконували Еусенія Палладіно та Міна Крендон, але обидві ці особи пізніше були викриті — їхня діяльність була обманом.
Думку, що захоплення спіритизмом було лише масовою епідемією божевілля, Конан Дойл відкидав, але саме вона і є найбільш вірогідним поясненням. Хіба це перший випадок в історії, коли величезна кількість людей вірила в якісь дурниці? Добре сказав про подібні явища Марк Твен у своєму щоденнику:
Один із доказів безсмертя душі полягає в тому, що в нього вірить незліченна кількість людей. Вони вірили також, що земля плоска.
Захоплення спіритичними сеансами було тимчасовим явищем. У тридцяті роки минулого століття відбулася серія викриттів відомих медіумів фокусниками, які побачили в діяльності медіумів трюки з власного арсеналу. З тих часів популярність спіритизму почала знижуватися і десь до середини XX століття це явище практично звелося нанівець.
Тому зараз всі ці історії про спілкування з духами за допомогою медіумів неможливо сприймати серйозно. Все, що передавали з того світу медіуми, було навіяно масовою культурою і думками, які циркулювали у суспільстві в той час.
Наприклад, повідомлення від духу про життя на Марсі. Немає сумніву, що появі подібних ідей посприяв американський астроном Персіваль Ловелл, який у період з 1895 до 1908 року опублікував кілька книжок про Марс і про можливість життя на ньому. Саме Ловелл стверджував, що на цій планеті живе цивілізація більш розвинена, ніж наша. Його теорії деякий час були дуже популярними. Але вже у 1907 році британський натураліст і біолог Альфред Рассел Воллес опублікував брошуру, в якій показав, що життя на Марсі неможливе.
На сьогодні Марс є найбільш дослідженим космічним об'єктом. Просто зараз на його поверхні працюють два марсоходи. Тож у сучасної людини не може виникати сумнівів: отримані Конан Дойлем повідомлення про життя на Марсі були фальшивкою, вигадкою медіума.
І ще хотілося б звернути увагу на один момент. Дуже дивно вірити в існування якогось Вищого Розуму, який здатен створити Всесвіт і нашу планету, населену найскладнішими формами життя, і водночас вірити в те, що цей же Розум створив настільки недолугий спосіб зв'язку між світами живих і духів. Що, нічого кращого за столи, що обертаються, або бубни, які літають, вигадати не вдалося? І за допомогою цих чудових інструментів людям передаються якісь ребуси, щоб їм було над чим поміркувати? Це просто смішно.
Тож це захоплення спіритичними сеансами, ідея про необхідність змінити християнство справляють враження якогось дивацтва, спроби видати бажане за дійсне. Навіть у часи Конан Дойла мало хто поділяв таку думку. Тому не дивно, що публіка не сприйняла цю книжку серйозно. На неї ніхто не звернув уваги.
З моменту виходу «Нового Одкровення» минуло понад сто років. За цей час ніякі старі принципи не було зруйновано. Ґрунт з-під ніг матеріалізму нікуди не зсунувся, та й не міг.
Зараз ця книжка може зацікавити тільки такого дивака як я, який читає подібну літературу виключно з цікавості, або людину, яка досліджує життя і творчість Конан Дойла і хоче дізнатися про нього якомога більше.