Роман Патріції Гайсміт «Гра містера Ріплі»
«Гра містера Ріплі» — детективний роман американської письменниці Патріції Гайсміт. Це третій роман з серії про пригоди Тома Ріплі.
Рівзу Міно, приятелю Тома Ріплі, потрібна людина, яка змогла б позбутись двох мафіозі в Гамбурзі. Рівз звертається до Тома з проханням підшукати відповідну кандидатуру. Том вирішує вплутати в цю справу Джонатана Треванні, який займається виготовленням рам для картин. Колись Джонатан посміявся з Тома, і тепер Том хоче помститись. Для Тома це гра, шалена і захоплива гра.
Перші два романи серії я вже читав. «Талановитий містер Ріплі» мені, загалом, сподобався, хоча і здався трішки нуднуватим. В другому романі, який називається «Містер Ріплі під землею», події розгортаються більш динамічно, проте деякі елементи сюжету мені здались доволі дивними, якщо не сказати більше.
В третьому романі серії Том Ріплі, можна сказати, перевиконує свій звичний план — він вколошкав шістьох людей, а це більше, ніж у всіх інших романах серії разом узятих. Хоча це й було в деяких випадках самообороною, одначе це не зовсім в його стилі. Дивно, що Ріплі взагалі вплутався у цю гру з мафією, йому б замість цього вигадувати якісь більш тонкі комбінації.
Том Ріплі — персонаж суперечливий, але цікавий. Він убивця і психопат, який водночас усім своїм вбивствам завжди знаходить виправдання. Але разом із тим він має й привабливі якості — він освічений, у нього вишукані манери й він вміє привернути до себе співрозмовника. Він займається живописом, музикою й вивчає літературу.
Варто зазначити, що попри велику кількість смертей у романі (а вбиває тут не тільки Ріплі), все це відбувається якось буденно і спокійно. Про криваві та жорстокі вбивства Патріція Гайсміт розповідає сухо й стримано, ніби пише звіт про якесь світське чаювання. Як на мій смак, можна було б трохи оживити розповідь, додати барв. Читач бачить події крізь призму сприйняття героїв, а той же Ріплі, наприклад, коли орудує зашморгом або молотком, зберігає такий же спокій, як і під час роботи у квітнику. Не менш спокійний і Джонатан, який надто легко дозволив втягнути себе в цю гру.
Загалом вийшов доволі непоганий детектив із цікавим головним героєм, але усе ж трішки нуднуватий, як і перші два романи серії.