Роман Артура Конан Дойла «Етюд у багряних тонах»
Джон Г. Ватсон, відставний офіцер військово-медичної служби, повертається після поранення до Лондона і підшукує недороге житло. Приятель Ватсона Стемфорд, з яким вони працювали разом у Лондонській лікарні, говорить, що у нього є знайомий, який якраз шукає собі компаньйона для спільної оренди житла. Його звуть Шерлок Холмс і він, за словами Стемфорда, ще той дивак.
Ватсон знайомиться із Холмсом і невдовзі переїжджає до квартири на Бейкер-стріт. Якось Холмс отримує від Грегсона зі Скотланд-Ярду листа, в якому повідомляється про загадкове вбивство на Брікстон-Роуд. Холмс і Ватсон відправляються на місце злочину. Сліди, знайдені поруч із небіжчиком, зацікавили Холмса і він долучається до розслідування.
«Етюд у багряних тонах» — перший твір Артура Конан Дойла, в якому з'являються Шерлок Холмс і доктор Ватсон. Але у всій красі Шерлок Холмс розкрився в оповіданнях, які побачили світ після цього роману і які увійшли до збірок «Пригоди Шерлока Холмса», «Записки про Шерлока Холмса», «Повернення Шерлока Холмса» та інших. Після цього до Конан Дойла прийшло справжнє визнання, а його герой Шерлок Холмс здобув неймовірну популярність серед читачів. Цікава деталь: в «Етюді у багряних тонах» Ватсон порівнює Холмса з Дюпеном Едгара По, на що Холмс відповідає, що Дюпен — недалекий малий. А Лекока Холмс взагалі називає жалюгідним шмаркачем.
Що стосується самого роману, мені не дуже сподобалось, що він розбитий на дві частини (такий же прийом Конан Дойл використовує й у «Долині жаху»). В першій частині розповідається про розслідування вбивства, а з другої частини ми дізнаємося про минуле Дреббера і Стенджерсона та про мотиви вбивства. Коли наприкінці першої частини називається ім'я убивці, напруга спадає, і друга частина читається вже як окремий твір. Наприкінці другої частини розповідь знову повертається до Холмса та Ватсона, і сищик пояснює своєму другу, яким чином йому вдалося розкрити вбивство.
«Етюд у багряних тонах» дещо відрізняється від класичних детективних романів. В романах, які належать до так званого «Золотого Віку детективу», автор показує всіх потенційних підозрюваних, і у кмітливого читача є можливість самому здогадатися, хто вбивця. В цьому ж випадку вбивця вперше з'являється на сцені тільки в той момент, коли Холмс надягає на нього кайданки. До того ж про минуле Дреббера та Стенджерсона ми дізнаємося тільки у другій частині, коли ім'я вбивці вже відоме.
Хай там як, роман вийшов доволі цікавим і заслуговує на увагу. Твори про Шерлока Холмса і зараз будуть цікаві читачам будь-якого віку. Я прочитав усі твори про Холмса ще у шкільні роки, але й зараз, коли перечитував цей роман, отримав чимале задоволення. Перечитування творів про таких улюблених персонажів, як Шерлок Холмс, це ніби зустріч зі старим добрим другом, з яким давно не бачився.