Повість Алістера Макліна «Диявольський мікроб»
«Диявольський мікроб» — гостросюжетна повість англійського письменника Алістера Макліна.
В англійському місті Мортон у мікробіологічному дослідницькому центрі стається надзвичайна подія. Вбито керівника центру, Нейла Кландона, а його попередник і директор центру від громадськості зникли. З лабораторії викрадено шість ампул, в трьох із них був сильний ботулічний вірус, який є смертельним для усього живого, в трьох інших — диявольський мікроб, проти якого взагалі немає ніякого захисту — ані сироватки, ані вакцини, нічого. Існує версія, що вірус був викрадений заради шантажу, можливо, це справа рук психічно хворої людини. Аби уникнути жертв і отримати назад викрадені культури, уряд змушений буде викласти купу грошей.
Тим часом до Агенції Рейтер надходить послання, в якому невідомий вимагає припинити всі експерименти в Мортоні, а самі будівлі дослідницького центру підірвати й зрівняти з землею бульдозером. Якщо його вимоги не будуть виконані, він змушений буде перейти до «ефективних кроків». Усі сили поліції та спецслужб кинуті на виявлення та знешкодження небезпечного злочинця. До розслідування підключають контррозвідника П’єра Кевела, який колись працював в Мортоні. Аби справитися з цим завданням, Кевелу доведеться не тільки проявити кмітливість, а й ризикувати своїм життям і життям близьких йому людей.
В цьому творі Макліна головний герой зовсім не є красенем-плейбоєм. По-перше, він одружений. По-друге, йому добряче дісталося під час війни. Одна його нога понівечена німецьким танком, а половина обличчя обпечена запальним снарядом так, що стати красенем не допоможуть і пластичні хірурги. Доповнює цю картину ліве око, яке майже не бачить. І це, на мій погляд, робить образ головного героя не таким шаблонним і від цього цікавішим.
Алістер Маклін по праву вважається майстром гостросюжетної детективної прози. І «Диявольський мікроб» — чудове тому підтвердження. Цікавий сюжет, активний розвиток подій, певна доля гумору. Задоволення від читання гарантоване.