«Смертні вироки» (англ. Death Sentences) — американський містичний трилер 2020 року. Режисер фільму — Джо Леоне, він же написав сценарій та виконав одну з ролей.
Молода письменниця Арабелла Вайсаy, яка переживає творчу кризу, відправляється до заміського будинку батьків, аби там на самоті завершити роботу над новою книжкою. Але в цій хатинці несподівано зʼявляється потойбічна гостя, яка пропонує допомогу із закінченням роману в обмін на пошуки вбивці.
На «Толоці» цей фільм має виключно негативні відгуки. Попри це я все ж таки вирішив його подивитись. По-перше, рейтинг на IMDB у нього непоганий — 6,0. По-друге, я люблю фільми про письменників, а в цьому випадку це гарненька письменниця. І я жодної секунди не жалкував про свій вибір — фільм мені сподобався!
Це малобюджетне авторське кіно. Джо Леоне — колишній комедіант із Нью-Йорка, він сам пише сценарії до своїх фільмів і нерідко в них грає. Бюджет цієї стрічки склав усього 12 500 доларів. Тут мало дійових осіб, мінімум декорацій та спецефектів. Але кому потрібен той голлівудський розмах? Я бачив чимало стрічок з багатомільйонними бюджетами, навіть від видатних режисерів, які мене абсолютно не вразили. Тож мені до бюджетів або зірок в головних ролях байдуже. Значення має тільки те, яке враження в цілому справляє кіно. В цьому випадку, навіть з таким мізерним бюджетом, вийшло непогано!
На початку фільму події розгортаються не надто активно. Але мені ця частина зовсім не здалася нудною, можливо через те, що я теж пишу і мені близька тема творчих пошуків. Далі зʼявилася мертва дівчина і стало веселіше.
В цілому все доволі гармонійно. Сюжет тримає в напрузі, гарно підібрана музика створює відповідну атмосферу. А наприкінці на глядача чекає цікавий фінальний твіст! За бажання можна було б причепитися до якихось моментів, але навіщо? Загальної картини вони не псують.
Гра акторів не дратувала, як це іноді буває із малобюджетним кіно. Обидві актриси сподобались — і Реміара Ів, яка грає Арабеллу, і Арселайда Бураку, яка грає мертву дівчину. У останньої трохи екзотична зовнішність — вона родом з Албанії, зараз працює моделлю у Нью-Йорку.
Назва «Смертні вироки» мені здалася трохи дивною. Фільму в жанрі трилер вона пасує, але конкретно цьому сюжету — наче не дуже. Проте яка, в біса, різниця? Це останнє, на що звертаєш увагу.
Тож вердикт такий: простеньке, але непогане кіно. Я подивився із задоволенням. Чи варто його дивитись вам — вирішуйте самі.
