Років десь так 13 тому я вирішив повністю відмовитися від алкоголю. На той момент я вже деякий час не вживав нічого міцнішого за пиво, так й те дозволяв собі доволі рідко.
І ось одного разу дивився я якийсь австралійський фільм, назву якого вже й не пригадаю. В одному з епізодів перед збіговиськом гостей — то було весілля чи якийсь інший нісенітний захід — виступав музичний колектив. Біля сцени постійно вештався офіціант із тацею й раз за разом пропонував співаку келих шампанського. Відповідь того щоразу була однаковою: «Ні. В жодному разі. Ніякого алкоголю».
Коли той упертюх десь так втретє чи вчетверте проказав свою відмовку, у моїй голові наче щось перемкнулось. Трясця! Саме це мені й потрібно! Ніякого алкоголю. За жодних обставин. Я майже досяг цієї вершини, залишилось зробити лише один крок.
Тож відтоді це стало одним із моїх основних життєвих правил: ніякого алкоголю.
Є кілька причин, чому я вважаю для себе неприйнятним вживати алкоголь.
Причина перша — мій організм погано сприймає алкоголь. Коли у нього вливають алкогольну отруту, він усілякими способами дає мені зрозуміти, що не любить такого обходження. Азійці відомі тим, що вони швидше за європейців п’яніють і важче переносять похмілля, тож у цьому сенсі я ближчий до азійця, ніж до європейця.
Алкоголь створює дисбаланс у моєму житті. Він як зайвий елемент у рівнянні. Елемент, якого треба позбутися.
Причина друга — мені не подобається смак алкогольних напоїв. Оковиту та інші міцні напої, звісно, хлебещуть не заради вишуканого смаку. Але те ж таки вино, у якому інші представники людства вирізняють вишукані ноти та букети, мене залишає байдужим. Мені воно зовсім не смакує. Пропозиція пригоститися бокалом якогось Шато дю Буа мене приваблює не більше, ніж перспектива сьорбнути водиці з калюжі.
Єдиний алкогольний напій, смак якого мені подобався — пиво. Повністю відмовившись від алкоголю, я замінив його на безалкогольне. Саме його я вибираю у разі якихось посиденьок. Але і це буває надзвичайно рідко.
Причина третя — мені не подобається стан алкогольного сп’яніння. Людина напідпитку викликає в мене огиду, тож я і сам не хочу таким бути. Я хочу завжди мати ясний розум і контролювати свої вчинки.
Як діє алкоголь на пересічного представника виду Homo sapiens? Від спиртного знижуються увага та швидкість реакції, порушуються координація рухів та мислення. Тобто Homo sapiens на деякий час перетворюється на Homo idioticus, причому з власної ініціативи.
Уявімо дію алкоголю на організм людини у вигляді 10-бальної шкали.
1 бал — це пара келихів вина чи пива. Нічого надзвичайного не відбувається, ви ще цілком при тямі.
5 балів — ви вже трохи посиділи у компанії й вам вже добре. Обличчя розпашіло. Бар’єри зникають, спілкування вільне. Ноги самі йдуть в танок. Тягне на подвиги.
8 балів — ви белькочете щось нерозбірливе і не дуже розумієте, де знаходитесь. Ноги заплітаються, доводиться спиратись на стіни або інших людей, аби подолати хоч якусь відстань.
10 балів — ви валяєтесь десь у канаві чи під забором, у калюжі власної блювоти. Вітаємо! Ви успішно досягли кінцевого пункту своєї подорожі — перетворились на Homo idioticus.
Гадаю, раз чи два у своєму житті я набирав 9 балів з 10. Про ці моменти неприємно згадувати, але вони стали для мене уроком. Вони дозволили мені поглянути на вживання алкоголю під іншим кутом.
Вживання алкоголю я тепер сприймаю тільки так: будь-яка порція — це маленький крок, який веде до стану алкогольного сп’яніння. Це маленький крок на шляху від людини розумної до телепня. І у мене немає жодного бажання вирушати в цьому напрямку.
Хтось може заперечити, що не варто повністю відмовлятись від алкоголю, треба просто знати свою міру. І все буде нормально. Ну, кожен випивака вважає, що знає свою міру й вміє вчасно зупинитися, проте майже з кожним хоч раз у житті траплялося цю саму міру перевищити. Навіть з поважними й досвідченими людьми таке трапляється.
Пам’ятаю, у новинах проскакувала кумедна історія про одного американського політика. Цей добродій постійно наголошував на важливості дотримання моралі. А потім після якогось прийому цього поважного пана знайшли у кімнаті його підлеглої, де він, п’яний як чіп, валявся без штанів. Випадок доволі буденний — чолов’яга хильнув зайвого — проте через цю халепу він ледь не спустив в унітаз свою політичну кар’єру.
Ця історія — просто дитячий садочок у порівнянні з тим, що люди коять напідпитку — від смертельних аварій до різанини та стрільби з вогнепальної зброї. І в кожному випадку винуватець не планував налигатися до безпам’ятства і вважав, що вміє пити.
Думка, що ви завжди зможете вчасно спинитись — це самообман.
Причина четверта — я не бачу жодної потреби в алкоголі. Мені добре й без нього.
Пам’ятаю, якось на одному застіллі, коли я відмовився від спиртного, мене спитали, як же я розслабляюся. Я відповів напівжартома, що я просто не напружуюся. У відповідь почув: «Ха! Я знаю цей анекдот. А насправді?»
Моя відповідь на це питання відтоді не змінилася: зважене й філософське ставлення до всіляких життєвих негараздів значно дієвіше, ніж алкоголь. А ще добре допомагає здоровий сон. Як казав Овідій, сон, навіть дуже короткий, освіжає та стимулює краще за будь-який алкоголь.
Для чого люди п’ють? Аби отримати короткочасний стан щастя, адже алкоголь дозволяє почувати себе щасливішим, розкутішим, більш товариським. А ще алкоголь нерідко вживають для зняття стресу.
Як колись сказав Бернард Шоу, «алкоголь — це анестезія, що дозволяє нам переносити операцію під назвою життя». Можливо, хтось дійсно сприймає алкоголь як ліки, які можуть бути небезпечними у разі передозування, але у малих дозах мають позитивний ефект. Але це дурниці.
Алкоголь не зробить вас щасливішим. Він лише створить ілюзію. Він на короткий час розслабить організм і поліпшить настрій завдяки підвищенню рівня дофаміну, який є гормоном задоволення. Потім організм адаптується до вироблення гормону і його буде потрібно все більше і більше.
Лайно, що коїться навколо, вас напружує й вам хочеться забутися під дією етанолу. Але коли ви прокинетесь наступного ранку після пиятики, лайно все так же буде оточувати вас, але до нього додасться ще й головний біль.
Алкоголь дає короткочасне відчуття щастя. Але проблем він не позбавляє. Він їх тільки створює.
У французького письменника Мартена Пажа є роман під назвою «Як я став ідіотом». Головний герой не міг змиритися з абсурдністю життя і дійшов висновку, що єдиний спосіб не звертати уваги на маячню, що коїться навколо, — стати дурником. Ідіотом. І одним із засобів для цього він вибрав алкоголь.
Піддавати свій організм дії міцного алкоголю — це ніби добровільно робити собі лоботомію. Добровільно перетворювати себе на дурну, загальмовану істоту, яка або втуплює скляний погляд у простір, або верзе дурниці. Можливо, хтось вважає це прийнятним. Я — ні.
Споживання алкоголю стало частиною культури. Але усі ці тисячолітні традиції для мене не важать нічого. Так само людство має тисячолітні традиції робити дурниці.
Мені неймовірно подобається такий стиль життя — без алкоголю. Я відчуваю себе вільним від моделей поведінки, нав’язаних стереотипами. І вважаю безцінною здатність радіти життю без алкоголю.