Чак Вендіґ (Chuck Wendig) — американський письменник, автор коміксів, сценарист та блогер. Пише фантастику, книжки для підлітків, а також книжки з порадами для письменників-початківців.
Маючи за плечима три опубліковані романи та кілька прийнятих студіями сценаріїв, Чак Вендіґ вирішив, що вже знає, де у цій справі собака заритий, і може поділитися досвідом із початківцями. Свої поради він виклав у книжці «250 фішок, що їх має знати письменник», яка вийшла у 2011 році. Переклад українською від видавництва «Фабула» з’явився у 2019 році.
Книжка складається з 11 розділів, по 25 фішок у кожному. Разом це виходить 275 фішок, а не 250, як сказано в назві. Чак Вендіґ у передмові запевняє, що так вийшло не тому, що він не вміє рахувати, а просто це був такий маркетинговий хід.
Кожна фішка — це лише один абзац тексту, іноді зовсім коротенький — усього 2-3 речення. Такими маленькими порціями автор дає поради про те, як вести розповідь і будувати сюжет, якими мають бути описи, як працювати над рукописом книжки або сценарієм та про інші подібні моменти.
Можливо, у Чака Вендіґа вийшли б ємкі, сміливі поради, які надихають, якби все це було написано іншою мовою. У Вендіґа своєрідне почуття гумору, він постійно використовує недоладні порівняння, нерідко пов’язані із сексом або половими органами. Тут стільки разів згадується мастурбація, еякуляція чи пеніс, що позаздрив би навіть Генрі Міллер.
Вже десь з середини книжки мене почав втомлювати цей низькопробний гумор. А ще ці дурниці відволікали від самих порад. Так, хороші поради в цій книжці є, але Вендіґ добряче притрусив їх словесним мотлохом. Тому далеко не все залишиться у пам’яті після прочитання.
Тож враження від книжки склалися дуже неоднозначні. Назва обіцяє багато, а всередині отримуєш дещо зовсім інше. Підхід оригінальний, але практичної користі мало. «Повірте, таких книжок про письменництво ви ще не зустрічали», — таку думку про цю книжку доводилось мені бачити. Так, ще не зустрічав. І навряд чи хотів.
Подібний підхід до написання книжок про письменство має право на існування — хтось це друкує і купує, але я для себе якоїсь користі від подібної літератури не бачу.