Сімейна комедія «Відкритий чек»
«Відкритий чек» (англ. назва Blank Check) — американська сімейна комедія 1994 року. В українській озвучці цей фільм також зустрічається під назвою «Мені вистачить мільйона». Сценарій до фільму в співавторстві з Колбі Карром написав Блейк Снайдер, автор посібника для сценаристів «Врятуйте кицьку! Як блискавично писати живучі тексти».
Одинадцятирічному Престону Вотерсу батьки грошей не дають і постійно повторюють, що вони так просто не дістаються. Батько Престона хоче, аби його діти навчились заробляти. Престон хоче мати свою власну кімнату, але й вона йому не світить — в кімнаті хлопця два його старших брати облаштовують свій офіс. Тож хлопцю тільки й залишається, що мріяти, як одного дня він дістане мільйон доларів і купить власний дім.
Стається так, що Престона, який їхав на велосипеді, збиває машиною грабіжник банків Карл Квінглі. Думки Карла зайняті новою оборудкою — він планує отримати у довіреного банкіра «відмиті» гроші, обмінявши їх на чек. Про все уже домовлено. Аби не привертати зайвої уваги та швидко відкараскатись від хлопця, Карл дає йому незаповнений чек, щоб батько вписав у нього потрібну суму і купив Престону новий велосипед. Престон друкує на чеку одиничку із шістьма нулями й без зайвих проблем отримує купу готівки в банку, де його приймають за приятеля Карла. Мрія хлопця збулася! У нього є мільйон, який він може витратити, як йому заманеться. Але не все так просто. Хлопця починають шукати Карл і його партнери, які готові піти на що завгодно, аби повернути гроші. Також на хлопця звертає увагу ФБР.
Престона Вотерса зіграв Браян Бонсолл. Престон, з одного боку, хлопець розумний і кмітливий, з іншого боку, як і має бути в його віці, його тягне до розваг та усіляких дурниць. Бонсолл мені в цій ролі сподобався.
У дитинстві Браян Бонсолл знявся у кількох фільмах і, гадаю, подавав надії, але у п’ятнадцять років він чомусь вирішив зав’язати з акторською кар’єрою. Бонсолл зайнявся музикою і зараз грає у рок-гурті. Нова кар’єра Бонсолла не є надто успішною. Також про нього відомо, що він зловживав наркотиками й алкоголем, а також мав проблеми із законом.
Загалом в цьому фільмі зібрався непоганий акторський склад. Батька Престона зіграв Джеймс Ребгорн, відомий виконанням другорядних ролей у таких фільмах, як «Запах жінки», «День незалежності», «Талановитий містер Ріплі», «Знайомство з батьками», «Гра» та інших. Ребгорн — хороший актор, але тут у нього небагато екранного часу. Роль банкіра Едварда Бідермана виконав Майкл Лернер, номінант на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану в фільмі братів Коенів «Бартон Фінк». Лернер — чудовий актор, завжди приємно спостерігати за його грою. У нього виходять цікаві та колоритні персонажі. У ролі Карла Квінглі знявся Мігель Феррер, якого я пам’ятаю по фільму «Нічний політ», знятому за романом Стівена Кінга. Феррер добре вписався у роль шахрая і грабіжника банків.
Поставив фільм англійський режисер Руперт Вайнрайт, який здебільшого працює в Голлівуді. У творчому доробку Вайнрайта усього кілька повнометражних фільмів, з яких я бачив трилер/фільм жахів 1999 року «Стигмати» з Патрицією Аркет та Гебріелом Бірном, а також фільм жахів 2005 року «Туман», який є рімейком однойменного фільму Джона Карпентера.
Також Вайнрайт зняв кілька відомих музичних кліпів — він працював в тому числі з такими зірками, як Майкл Джексон та M.C. Hammer. Цей досвід Вайнрайт використав і під час роботи над фільмом «Відкритий чек» — сцени, в яких показано, як Престон тринькає гроші й розважається, зняті у стилі музичних кліпів часів розквіту каналу MTV. Мені це здалося не дуже вдалим рішенням.
Наприкінці фільму є сцена із поцілунком, яка викликала у деяких глядачів дивну реакцію. Агентка ФБР Шей Стенлі (її грає Карен Даффі, якій на момент зйомок був 31 рік) цілує в губи одинадцятирічного Престона (Бонсолл на момент зйомок був на два роки старший за свого персонажа). Так, хлопець малолітній, і різниця у віці велика. І що з того? Поцілунок, як на мене, був доволі невинним. Але так здалося далеко не всім. Декому з оглядачів поцілунок здався занадто дорослим, як для діснеївського фільму, іншим здалося, що сцена балансує на межі із педофілією, а оглядачка Дана Шварц з Observer зізналася, що під час перегляду цього епізоду відчула ледь не огиду. Чого усі так наполохалися, незрозуміло.
Загалом, у Вайнрайта вийшла непогана сімейна комедія, цілком в стилі фільмів студії Волта Діснея, але до найкращих зразків жанру цьому фільму далеко. Історія цікава, в ній є певна мораль, але розпорядитись цим сюжетом можна було значно краще. Раз глянути можна, але не думаю, що цей фільм ви захочете залишити у своїй колекції.
Кадри з фільму «Відкритий чек»:
