Книжка Стівена Шапіро «Життя без цілей»
«Деякі системи цілей гнучкіші, але ніщо не є таким гнучким, як життя без цілей».
— Лео Бабаута, «Життя без зусиль»
Стівен Шапіро є засновником компанії The Innovation 24/7 Group, яка спеціалізується на інноваціях і новаторському мисленні й займається навчанням та дослідженнями у сфері керування. За плечима у Стівена багаторічний досвід роботи у сфері консалтингу та менеджменту.
Ідея життя без цілей з’явилась у Стівена Шапіро під час збору матеріалів для книги про творчість у бізнесі. Стівену потрібно було взяти інтерв’ю у 150 осіб, для чого він відправився у подорож Сполученими Штатами. Шапіро зазначає, що без цієї подорожі він навряд чи зміг би вигадати таку концепцію: «життя без цілей само відкрилося мені в процесі моїх пошуків». В результаті замість книжки про творчість у бізнесі на світ з’явилась книжка «Життя без цілей».
В цій книжці Стівен Шапіро пропонує читачу переглянути свої погляди на життя. Він пропонує нову філософію життя: ми можемо почати жити щасливо і плідно, не ставлячи перед собою цілей і не розробляючи планів. Життя — це свого роду незапланована подорож, сповнена непередбачуваних подій та вражень, і в цій подорожі вперед нас веде наш внутрішній компас.
Мова, звісно ж, йде не про спонтанне життя, не про неробство чи про турботу лише про основні потреби. В концепції життя без цілей є два поняття. Перше — це прагнення.
«Коли ви чогось прагнете, ваші дії й переконання вже не визначаються такими соціальними стереотипами, як жага грошей або престижу, не підпорядковуються вони й довільно визначеним цілям. Скоріше, ваше життя наділяється сенсом, який походить із самих глибин вашої душі».
Друге поняття — цілі. Цілі є завжди, у будь-якій сфері діяльності, у кожної людини. Ціль — це те, до чого ми прагнемо, це пункт призначення попереду. Але коли ми сконцентровані тільки на цій точці, ми упускаємо з уваги поточний момент. Ми радіємо досягненню цілі менше часу, ніж йдемо до неї (якщо йдеться про серйозні цілі).
«Досягнення цілі зовсім не обов’язково приносить щастя. В тій же мірі прагнення без цілей роблять існування безцільним. Кращим варіантом буде знайти правильне співвідношення цілей та прагнень, а також зберегти розумне, здорове ставлення до своїх цілей».
Життя без цілей означає:
- не залежати емоційно від результату;
- не намагатися контролювати те, що не піддається контролю;
- радіти тому, що вже є і чого вже досяг;
- не порівнювати свої успіхи з успіхами інших людей;
- пробувати щось нове;
- радіти самій подорожі, а не моменту прибуття в точку призначення;
- цінувати життя незалежно від обставин;
- шукати пригод;
- не боятися поразок.
Такий підхід до життя допомагає зменшити стрес, звільнює від полону поставлених цілей, дозволяє отримувати більше задоволення від життя, радіти тому, чого ми вже досягли.
На початку книги Шапіро говорить про те, що існують два типи людей: люди цілі та люди течії. Себе я точно можу віднести до людей течії. Я завжди негативно ставився до будь-яких планів та розкладів.
З усіх моїх задумів, за які я брався за останні кілька років, найбільшого успіху я досягав там, де у мене не було жодних планів, жодних конкретних цілей. Там, де я просто робив щось у своє задоволення. Якщо я починав який-небудь проєкт, що мав конкретну ціль, складав план його розвитку, робота над ним ставала нудною і нецікавою. Перетворювалась на рутину. І нічого хорошого у підсумку не виходило.
Ті ж проєкти, в яких у мене взагалі не було ніяких цілей, які я починав тільки тому, що мені було цікаво, мені хотілось цим займатись, ставали набагато успішнішими. Я просто поринав із головою у нове захоплення, у цікаву справу. Якби я ставив перед собою якісь цілі, складав плани, невиконання цих планів до визначеного терміну призводило б до розчарування. Цілі висіли б на моїй шиї тягарем, сковували по руках і ногах, обмежували свободу дій.
Можливо, концепція, яку пропонує Шапіро, комусь може здатися дещо дивною. Проте, книжка вийшла цікавою, в ній багато конкретних прикладів з життя. І вона змушує подивитися на своє власне життя під іншим кутом.