Оповідання Едгара Аллана По «Викрадений лист»
До Огюста Дюпена і його друга приходить за порадою префект паризької поліції Г. В однієї молодої леді, що має високий статус, було викрадено лист, який може її скомпрометувати. Лист викрав міністр Д., підмінивши його схожим на вигляд іншим листом. Протягом останніх місяців Д. користується своєю владою заради політичних цілей. Поліція спробувала повернути лист. У маєтку міністра провели найретельніший обшук — дослідили кімнату за кімнатою, відкривали усі шухляди, перевіряли ніжки столів та стільців, протикали м’які меблі голками, відкрили кожну книжку, зазирнули в усі пакети... одним словом, перевірили кожен сантиметр будинку. Але лист так і не знайшли.
Дюпен радить префекту ще раз обшукати маєток. Через деякий час префект повертається й каже, що це знову не дало результату. Префект запевняє, що готовий сам заплатити 50 000 франків тому, хто знає про місце знаходження листа. Дюпен просить виписати йому чек, і коли здивований префект робить це, вручає йому конверт. Після цього Дюпен розповідає своєму приятелю, як йому вдалося дістати лист.
Історія з викраденим листом для Дюпена — можливість вирватися з сірої буденності й розважити себе розв'язанням цікавої задачі. А також можливість вчергове посоромити поліцію з їхніми прямолінійними методами й недогадливістю.
На відміну від двох інших творів дюпенівського циклу, зі злочинами кривавими та жахливими, «Викрадений лист» — оповідання більш витончене.