Роман Агати Крісті «Убивство в будинку вікарія»
У підлітковому віці я перечитав купу романів Агати Крісті — брав у бібліотеці все, що міг знайти. Зараз потроху перечитую деякі твори вже українською. Іноді вдається знайти романи, яких раніше ще не читав. Таким романом є «Убивство в будинку вікарія», якось свого часу я його пропустив.
«Убивство в будинку вікарія» — перший роман в серії про міс Марпл, до нього старенька леді з'являлася лише у коротких оповіданнях. Останнім у серії був роман «Забуте вбивство».
Події розгортаються у маленькому селі Сент-Мері Мід. Місцевий вікарій Леонард Клемент, від імені якого ведеться розповідь, якось під час вечері заявляє: якби полковника Протеро, якого в селі ніхто не любить, одного дня хтось вколошкав, усі б тільки зраділи. За кілька днів полковника знаходять застреленим у будинку вікарія. Увечері того дня полковник мав зустрітися з вікарієм, але того терміново викликали до людини, яка помирала. Коли сталося вбивство, у будинку перебувала тільки служниця, яка нічого не чула і не бачила. Будь-хто міг зайти до будинку і застрелити полковника.
За розслідування береться інспектор Слек. Гідну конкуренцію поліції складає сусідка вікарія міс Марпл, головним хобі якої, як вона сама зізнається, є вивчення людської природи.
Міс Марпл, як завжди, перебуває на другому плані. Головною дійовою особою є вікарій, який опинився у центрі розслідування, адже вбивство сталося у його будинку. Клемент сам прагне розібратися, що ж сталося в той вечір, коли він мав зустрітися з полковником. Вікарій спілкується з усіма, хто причетний до справи, в тому числі з міс Марпл, яка стала свідком деяких подій.
Тишком-нишком, поки усі метушаться, Міс Марпл розгадує цей ребус і навіть підказує поліції, яким чином заманити убивцю до пастки.
Роман цікавий, але він сподобався мені менше, ніж «Забуте вбивство». Справа вийшла заплутаною, проте деякі технічні моменти, завдяки яким злочинцю вдалося ввести всіх в оману, здалися мені не дуже продуманими й не надто правдоподібними. Гадаю, такої ж думки були й сценаристи однойменного фільму, який зняли за цим романом. У екранізації 1986 року, в якій міс Марпл зіграла Джоан Гіксон, були змінені деякі моменти, тому пояснення, як усе було організовано, вийшло більш переконливим.
Загалом, я отримав задоволення від цього роману, здебільшого завдяки приємним персонажам — Леонарду Клементу, його дружині Ґрізельді, міс Марпл, а також дрібці м'якого гумору, яким розбавлена розповідь.