Категорії
Прочитане

Роман Роберта Ґелбрейта «Шовкопряд»

«Шовкопряд» — детективний роман британської письменниці Джоан Роулінг, опублікований під псевдонімом Роберт Ґелбрейт. Це другий роман у серії про приватного детектива Корморана Страйка.

Про сюжет. У кожного є свій скелет у шафі. У представників же лондонського літературного бомонду цих скелетів — як нарядів у шафі в модниці. У товаристві письменників, видавців і літературних агентів киплять пристрасті, плетуться інтриги, тут панують заздрість та суперництво. Відомий письменник Оуен Квайн вирішив розворушити цей вулик публікацією свого нового роману, у якому багато хто з його знайомих предстане в невигідному світлі. Але ще до виходу роману Квайн безслідно зникає. Дружина письменника Леонора Квайн звертається по допомогу до приватного детектива Корморана Страйка.

Поки читав цей роман, мене не покидало відчуття нереальності того, що в ньому відбувається. Усе через незвичайний спосіб вбивства, дивних персонажів та відверто недоладні епізоди з замахом на Страйка. Підклав дровенят у багаття й огидний роман Квайна «Бомбікс Морі», з яким довелося ознайомитися Страйку.

Що стосується Страйка, у «Шовкопряді» Роулінг чомусь більше, ніж у першому романі серії, акцентує увагу на його інвалідності. Цього разу Страйк трохи постраждав через незграбну спробу незнайомки в чорному пальті штрикнути його ножем. Для виконання своєї роботи йому доводилося іноді користуватися не тільки палицею, а й милицями. Постійні згадки про фізичні страждання Страйка та його маніпуляції з протезом у певний момент стали набридати.

У противагу Страйку, який іноді виглядав безпорадним, його помічниця Робін у цьому романі вийшла надто вже ідеальною.

Як Страйку вдалося вирахувати вбивцю, не зовсім зрозуміло, його пояснення виглядають відверто непереконливо. Непереконливими здаються й докази, які зібрав одноногий детектив.

Замість того, щоби просто організувати арешт убивці, Страйк та його помічниця затіяли якусь безглузду комбінацію. Роулінг, мабуть, вирішила, що для більшого ефекту один із героїв обов’язково повинен зчепитися зі злодієм у смертельній схватці. У підсумку фінальний епізод із таксі вийшов безглуздим і нелогічним.

Загалом «Шовкопряд» мені не дуже сподобався, в основному через питання до сюжету. Але мені подобається стиль Роулінг, її увага до деталей. Завдяки дрібним деталям Лондон у романах Роулінг виходить яскравим, живим, дуже реальним.

Хотілося б почитати в Роулінг щось не детективне, наприклад, «Випадкову вакансію».