«Щоденник» Жуля Ренара
Жуль Ренар (1864-1910) — французький письменник. Найбільш відомі два його твори: автобіографічна повість «Рижик» і «Щоденник», який був опублікований вже після смерті письменника, у 1927 році.
Ренар вів щоденник з 1887 до 1910 року. В одному з записів у 1900 році він зазначає: «Перечитую сторінки цього «Щоденника»: усе ж це найкраще та найкорисніше, що мені вдалося зробити у житті».
Читаючи записи щоденника, можна дізнатись про подробиці літературного життя Франції того часу, зазирнути до творчої майстерні Ренара. Він був вимогливим до себе митцем. Навіть у щоденнику будь-яку свою думку Ренар намагався виразити максимально точно, ретельно добираючи кожне слово. Ледь не кожен короткий запис у його щоденнику є готовим афоризмом:
Життя — це ящик, наповнений колючими та ріжучими інструментами. Повсякчас ми калічимо собі руки до крові.
Впав так невдало, що колесо фортуни проїхалося по його хребту.
Бувають миті, коли все вдається. Не лякайтесь: це мине.
За наші лінощі нас карають не тільки наші невдачі, а й успіхи інших.
Щастя — найкоротше з усіх вражень.
Ренар багато писав про свої творчі пошуки, про літературний стиль. Він ретельно записував свої спостереження, приділяючи увагу деталям. Саме за допомогою деталей, на перший погляд незначних, Ренар майстерно створював виразні образи.
Ось, наприклад, як у щоденнику Ренар описував природу:
Буря. Дерева крутяться на своїй єдиній нозі, розмахуючи у повітрі руками, наче солдати, уражені кулею в серце.
Місячне сяйво. Вода одразу стає поважною, манірною і підтискає губи. Вона замерзла, зробилася чистою, наче дзеркало. Струмку хочеться обійняти місяць своїми берегами.
Кінь, манірно піднявши копито, п’є зі струмка, як п’ють милі дами, кокетливо відставляючи мізинчик.
Ці поля схожі на латки, нанесені на боки пагорбів та оторочені огорожами.
Ластівка — улюблена іграшка вітру.
«Щоденник» Ренара — найкраще з того, що я читав останнім часом.