Категорії
Фільми

Серіал «Шерлок»

Вирішив подивитися «Шерлока». Давно вже знаю про цей серіал, багато схвальних відгуків читав про нього, але все ніяк руки не доходили. Переглянув майже всі серії і, відверто кажучи, не розумію, чому всі в такому захваті від цього серіалу.

Загалом, образ Холмса доволі непогано вписався в наш час інтернету і смартфонів. Мені сподобався акторський дует Камбербетча та Фрімана, акторів вибрали вдало. Події розгортаються динамічно, це тримає в напрузі. Але водночас у серіалі дуже багато сумнівних сюжетних рішень і дивних моментів. Сюжети, як на мене, адаптовані не найкращим чином.

Для деяких серій сценаристи брали елементи з різних оповідань Конан Дойла й намагалися зліпити з них щось нове. Виходило не завжди вдало, особливо це помітно в перших двох серіях. У деяких серіях сюжет вийшов неправдоподібним і позбавленим логіки, деякі деталі так і залишилися без пояснень.

Незрозуміло, яким вітром занесло в серіал вбивцю на прізвисько Ґолем, який «вичавлює життя зі своїх жертв голими руками». Що робить це одоробло в сучасному Лондоні? Важко уявити сучасного найманого вбивцю з такою зовнішністю. Цій триметровій каланчі зі страшною мармизою місце в чорно-білих фільмах жахів.

Моріарті встиг мені набриднути, ще навіть не з’явившись на екрані, вистачило постійного згадування його імені. Занадто багато цього поганця в серіалі. Хотілося побачити розслідування заплутаних, але правдоподібних злочинів, а не нескінченну гру з безумцем. «Нудьга!» — вигукує Моріарті в 3-й серії та кидає флешку із секретними файлами в басейн. Під час кожної згадки імені Моріарті мені теж хотілося вигукнути «Нудьга!» і жбурнути флешку з серіалом у якесь найближче водоймище.

Моріарті Конан Дойла був професором математики, у серіалі ж ми бачимо якогось піжона. Образ дуже непередбачуваний, створений із розрахунку на сучасного глядача. Але вийшов він надто кіношним, несправжнім. Не назвав би я Моріарті гідним супротивником для Холмса. У Холмса хоч якась харизма присутня, у Моріарті ж — суцільне позерство.

Багато в серіалі різних дивних моментів. Здивував образ Ірен Адлер і те, як вона вперше з’явилася перед Холмсом. Дивно було бачити Холмса, який задля експерименту шмагає нагайкою труп у морзі. Або, скажімо, епізод із кросівками в серії «Велика гра» — виявилося, що Холмс розпочав кар’єру детектива ще в дитинстві. Не відстає від Холмса й Моріарті, який, судячи з усього, свій перший злочин скоїв, коли ще в підгузку бігав. Тому, мабуть, і досяг успіху у своїй кримінальній діяльності — рано розпочав.

Від «Шерлока» я передусім чекав цікавих детективних історій. Спочатку, начебто, автори приділяли увагу саме розслідуванню, загадкам, але потім поступово не перший план почали виходити інші речі. Стає більше екшену, більше ексцентричного, на перший план виходить протистояння з пришелепкуватим Моріарті. Серіал перетворюється на якусь нескінченну гру. Усе робиться заради яскравої картинки, щоби справити враження на глядача. Виглядає ефектно, а по суті — безглузда метушня.