Роман Роберта Ґелбрейта «Поклик зозулі»
«Поклик зозулі» — детективний роман британської письменниці Джоан Роулінг, опублікований під псевдонімом Роберт Ґелбрейт.
Про сюжет. До приватного детектива Корморана Страйка звертається по допомогу адвокат Джон Брістоу. Три місяці тому сестра Джона, відома модель Лула Лендрі, впала з балкона власної квартири й розбилася на смерть. Поліція вирішила, що це було самогубство. Але Брістоу вважає, що Лулу Лендрі хтось зіштовхнув з балкона, і просить Страйка провести додаткове розслідування.
Відгуки на цей роман можна зустріти полярні — від порівнянь з класичними англійськими детективами до епітетів «прісний», «нецікавий», «передбачуваний». Моя оцінка десь посередині, ближче до «непогано».
Сюжет не можна назвати заплутаним, круг підозрюваних звужується до мінімуму доволі швидко. Але ефект несподіванки присутній, як того і вимагають закони жанру. Щоправда, намагаючись заплутати читача, Роулінг трішки перестаралася, і один з епізодів в романі виглядає відверто фальшиво.
Розслідування вийшло надто одноманітним. Страйк зустрічається почергово з усіма, хто знав дівчину, збирає інформацію про її життя, її стосунки з рідними та друзями. З погляду на розвиток сюжету в першій половині роману нічого цікавого не відбувається, немає жодних відкриттів або знахідок, які могли б здивувати читача. Тільки після другого вбивства справи йдуть вже веселіше.
Що мені в цьому романі сподобалося, так це персонажі.
Корморан Страйк — грізний, вдумливий здоровань, який служив раніше у військовій поліції. На війні в Афганістані Страйк втратив пів ноги і тепер ходить із протезом. Страйк намагається заробити на життя, працюючи приватним детективом, але справи в нього йдуть не дуже вдало, клієнтів майже немає. Не все добре у Страйка і з особистим життям — його щойно вигнала дівчина, і йому доводиться ночувати в офісі. Страйка не можна назвати видатним детективом, і на вид він не показний, проте він все ж викликає симпатію, в першу чергу завдяки своїм людським якостям.
З розслідуванням Страйку допомагає тимчасова секретарка Робін Еллакот. Робін розумна і кмітлива, вона захопилась детективним розслідуванням і з радістю хапається за будь-які доручення.
Ентузіазм і кмітливість Робін у поєднанні зі скрупульозністю й впертістю Страйка робить їх чудовою командою, вони добре доповнюють одне одного.
Інші персонажі також добре пропрацьовані, всі вийшли яскравими та цікавими. Здебільшого саме завдяки персонажам у мене й залишились приємні враженні від «Поклику зозулі». Наступний роман про Корморана Страйка обов’язково читатиму.