Категорії
Прочитане

Роман Кріса Тведта «Коло смерті»

«Коло смерті» — детективний роман норвезького письменника Кріса Тведта. Це п’ятий роман у серії про адвоката Мікаеля Бренне. Кілька років тому я вже читав один із попередніх романів серії, який називається «Небезпека рецидиву». Він мені сподобався, тож я вирішив продовжити знайомство із серією.

Цього разу Макаель Бренне вскочив у халепу по самі вуха. Під час розгляду справи проти кримінального крутелика на ім’я Грек стається напад на подругу одного зі свідків. Харцизяка, що надавав духопеликів жіночці, заявив, що йому наказав це зробити саме Мікаель Бренне, й адвоката швидесенько запроторили до буцегарні. За кілька тижнів Мікаеля звільнили, але він уже втратив адвокатську ліцензію, залишився без друзів, грошей і має доволі туманні перспективи.

Мікаель Бренне влаштовується на роботу до колишньої колеги й береться за непросту справу — Арон Сьорвік, що відсидів строк за подвійне вбивство, скоєне 25 років тому, хоче відновити розслідування і відбілити своє ім’я. Мікаель відправляється до маленького рибальського містечка на острові Вестьой, де сталися вбивства, аби зібрати інформацію. Копирсання в минулому призведе до нових смертей на острові, а ниточки, за які потягне адвокат Бренне, виведуть його на слід замовників побиття свідка в справі Грека.

Автор старано намагається створити похмуру атмосферу — частина подій відбувається на півночі Норвегії на маленькому острові, що продувається всіма вітрами, де постійно хльостає дощ і де маленька будівля церкви, що примостилася на вершечку скали, з останніх сил тримається, аби її не знесло вітром у бурхливе море. Але якісь дрібниці, якісь деталі сюжету заважали мені по-справжньому пройнятися тією атмосферою.

Загалом у Кріса Тведта вийшов доволі непоганий юридичний трилер, хоча дещо нерівний. На початку автор бере бика за роги й завалює головного героя неприємностями, але поступово рівень напруги та інтриги спадає до мінімума. Десь у середині мені було навіть трішки нудно. Але потім несподівана розв’язка значно покращила загальну картину.

Тож моя оцінка — на тверду четвірку з п’яти балів.