Категорії
Оповідання

Глечик меду

10-та година ранку. У Миколи, який працює охоронцем на одному з київських підприємств, задзвонив телефон:

— Слухаю! Так, це Микола. Який ще Василь? А, дядько Василь, з Кіндратівки! Дуже радий вас чути. Як ваші справи? Чудово. І яким це вас вітром до Києва занесло? На сільськогосподарську виставку приїхали, кажете? Цікаво, цікаво. Який гостинець? Глечик меду, та ще й із власної пасіки? Чудово! Ні, дядьку Василю, на жаль я не можу до вас під’їхати, у мене сьогодні чергування. А ви де знаходитесь зараз? Так, це площа Вокзальна. Давайте зробимо по-іншому — приїжджайте ви до мене! Поруч із вами є метро. 20 хвилин — і ви в мене. Посидимо, чаю з медом вип’ємо. Я домовлюся з хлопцями, вони вас пропустять. Що? Як це ви ніколи на метро не їздили? А поїздом? Кажете, електричкою порося в райцентр на продаж возили? Ну, тоді розберетесь. Метро — це така сама електричка, тільки під землею. Йдіть до станції метро «Вокзальна», спустіться на ескалаторі… Ескалатор, дядьку, це такі сходи, у яких сходинки самі рухаються. Кажете, вам би такі сходи у ваш погріб? Та ви не уявляєте, як нам таких сходів бракує в нашій дев’ятиповерхівці, особливо коли по два-три місяці ліфт не працює. Але не будемо відволікатися. Так ось, сідайте в поїзд. Їдьте до станції «Хрещатик», там зробіть пересадку на Куренівсько-Червоноармійську лінію. Їдьте до станції «Оболонь» і там вийдіть. Моя контора тут поруч. Як вийдете зі станції, одразу телефонуйте мені. Впораєтеся? Гаразд, чекаю на ваш дзвінок.

11-та година. Телефонний дзвінок:

— Ну що, дядьку Василю, вмикати чайник? Ви вже доїхали? Що? Чого це ви ще не виїхали? Так.. Спустилися вниз… І не знайшли ескалатор? Що ви таке кажете, куди він міг подітися? Стривайте, ви що, у підземний перехід спустилися? Так, я казав, що під землею, але ж вам потрібна станція метро! І що, ви цілу годину там ескалатор шукали? Який ще концерт, про що ви? Ні, дядьку, то ніякий не концерт, то якісь нероби замість того, щоб іти на завод працювати, у переході на гітарах бренькають. Я бачу, дядьку, що вам потрібні більш детальні інструкції. Слухайте уважно. Підніміться нагору. На площі знайдіть будівлю з колонами і з літерою «М» на даху. Це станція метро. Тільки не переплутайте з Макдональдсом, який поруч, у них теж є літера «М». Зайдіть у будівлю, на першому поверсі буде каса. Купіть жетон. Далі пройдіть через турнікет, для цього вставте жетон у жетоноприймач і дочекайтеся, поки загориться зелений індикатор. Спустіться на ескалаторі. Сядьте в поїзд. На станції «Хрещатик» вам потрібно вийти і зробити пересадку. Потім виходьте на станції «Оболонь». Є питання? Усе, чекаю.

12-та година. Телефонний дзвінок:

— Щось мені підказує, дядьку, що ви ще не доїхали. Де ви зараз? Так, станцію знайшли. Жетон купили. На поїзд сіли, чудово. Як це вийшли на наступній зупинці? Навіщо? Яка ще термінова справа? Я все розумію — спека, ви перед поїздкою випили стаканчик квасу, щоб освіжитися. Могли б і потерпіти. Що? Не один стаканчик? А скільки? Півлітрових? І як у вас стільки влізло? У вас організм тренований, кажете? Від таких тренувань ви й самі вже, мабуть, на бочку з квасом схожі. Що я вам можу сказати, дядьку, ви потроху просуваєтеся вперед. Уже на одну станцію ближче. Сідайте знову на поїзд і виходьте вже на станції «Хрещатик» для пересадки. Чекаю.

14-та година. Телефонний дзвінок:

— Так, дядьку, минуло вже дві години. За цей час можна було й до Житомира доїхати. Що значить, ви майже туди й доїхали?! Де ви знаходитесь? Станція «Лісова»? Це ж кінцева зупинка. Навіщо ви туди поїхали? Що ви кажете? Хропака дали? Закачало вас? От халепа! Тепер вам потрібно їхати у зворотному напрямку, вийти на «Хрещатику» й таки зробити пересадку, будь вона неладна. Ми тут з хлопцями вже почали робити ставки, чи встигнете ви дістатися до Оболоні до того, як метро закриється. Я у вас вірю, уперед!

16-та година. Телефонний дзвінок:

— Так, дядьку, де ви зараз? Ми тут з хлопцями дістали мапу й червоними прапорцями відмічаємо ваші переміщення. Доїхали до «Хрещатика»? Вийшли, щоби зробити пересадку? Ви робите успіхи! І що було далі? Патруль із собакою вас затримав? Тільки цього ще бракувало! Що їм було потрібно? Перевірка документів, кажете? Підозрілий вигляд… Не ваш сьогодні день, дядьку. Якось із самого ранку не задався. Ну, добре, що все владналося, і вас відпустили. Чи часто затримують у метро, питаєте? Та по-всякому буває. Ви ж знаєте, яка зараз ситуація. Посилені заходи безпеки і все таке інше. Он минулого тижня затримали на Шулявці одного хлопця з величезним мішком. Кажуть, львівське сміття кудись віз. Мабуть, брешуть. Ну, дядьку, ви там зберіться, уже трошки залишилось. Можна сказати, ви вийшли на фінішну пряму.

17-та година. Телефонний дзвінок:

— Ну що, дядьку, що у вас там відбувається? Може, вас цигани викрали, чи прибульці? Не може бути! Невже ви таки доїхали до станції «Оболонь»? Фантастика! Що? Що таке? Глечик у вагоні забули? От дідько! Та й біс із ним, з тим глечиком, виривайтеся вже з того підземелля! Не можете? Потрібно будь-що його відшукати? Ну, бажаю успіху! Як будете знову у наших краях, телефонуйте!